У статті проаналізовано становлення і розвиток Галицько-Волинської держави – правонаступниці Києво-Руської держави (ХІІ – перша половина ХІV ст.). Показано, що Галицько-Волинська держава була найбільшою і наймогутнішою серед удільних князівств, що виділилися на українських землях унаслідок розпаду Києво-Руської держави. Створення Галицько-Волинської держави – важливий етап в історії української державності. Ця держава досягла значного політичного розвитку та за рівнем економіки й культури увійшла до кола найпередовіших країн тогочасної Європи.

Зазначено, що Галицько-Волинська держава посідає важливе місце в історії українського державотворення, тому що охоплювала у ХІІІ ст. до 90 % української території, зберігала українську культуру, мову, традиції. Як спадкоємниця Київської держави, що занепала, вона відкрила двері західноєвропейському культурному впливу на Україну, зберігаючи водночас кращі традиції української культури. Вдале географічне розташування Галицько-Волинської держави, насамперед близькість до західноєвропейських торговельних шляхів, зумовило її економічне зростання та зміцнення. Активна та енергійна об’єднавча політика галицько-волинських князів Романа Мстиславича і Данила Романовича сприяла політичному піднесенню держави, перетворенню її на активного учасника на міжнародній арені. Понад сто років позиція Галицько-Волинської держави суттєво впливала на політичні процеси тогочасної Західної Європи, а її правителі були серед найпомітніших постатей європейської політики. Завдяки інтенсивним відносинам із Європою вдалося значно поширити західноєвропейську культуру, уникнувши однобічної орієнтації на Візантію. Події у Галицько -Волинській державі набували відображення у хроніках західних держав. Упродовж другої половини ХІІІ – першої половини ХІV ст. Галицько-Волинська держава досягла високого рівня політичного розвитку. Вона об’єднувала етнографічно українські землі, українське населення і завдяки цьому в її соціально -політичному розвитку українські національні прикмети виступали значно сильніше. Її правова система ґрунтувалася переважно на джерелах не іноземного, а руського права, на місцевому законодавстві та звичаях.

З падінням Галицько-Волинської держави припинився важливий період становлення ранньої державності українського народу, який розпочався наприкінці VII ст. і тривав до середини XIV ст. Цей період мав три етапи: епоху першого державного об’єднання на праукраїнських теренах – Антського союзу, епоху Києво-Руської держави й епоху Галицько-Волинської держави, що була безпосереднім продовженням, без історичної перерви, державницьких традицій українців, власної політичної та правової культури, автохтонного права. Значення Києво-Руської держави та її спадкоємниці і наступниці Галицько-Волинської держави полягає насамперед в об’єднанні українських племен на території сучасних етнічних українських земель в єдину державу, що дало змогу ефективно захищатися від нападу кочівників та сусідніх держав. У цей період було закладено основи, фундамент соціально-економічного, політичного та культурного розвитку праукраїнців. Особлива місія Києво-Руської держави та її наступниці Галицько-Волинської держави визначається у захисті західноєвропейських держав від кочових орд тюркських племен, особливо монгольської навали. Ці ранні українські держави були активними учасниками тогочасних міжнародних відносин, про що свідчать розгалужені династичні шлюби, особливо за Ярослава Мудрого, якого називали “тестем Європи”, а також широкі культурні взаємовідносини Києво-Руської держави, а відтак Галицько-Волинської держави з низкою європейських держав. Виявом міжнародного авторитету Галицько-Волинської держави було коронування правителя Галицько-Волинської держави Данила, що засвідчує європейську орієнтацію зовнішньої політики цієї держави.

Неоціненним надбанням Києво-Руської держави та її спадкоємниці Галицько-Волинської держави було глибоке за змістом і своєрідне за формою право, яке мало гуманний характер, а також багато спільних рис з правом європейських народів. Саме у Галицько-Волинському князівстві оформилися обидві традиції рецепції римського права – як східна (через візантійське (східноримське) право та канонічне право), так і західна (через магдебурзьке право), яка надалі простежувалася у правовій системі, діючій на західноукраїнських землях і в литовсько-польську добу, і в період Габсбурзької монархії.

Галицько-Волинська держава утвердила основи української державності, нагромадила сили для її подальшого розвитку. Її політичні, економічні, військові, культурні та державно-правові традиції мали суттєвий вплив на розвиток української державності в наступні періоди.

1. Bedrii M, Kopni sudy na ukrainskykh zemliakh u XIV–XVIII st.: istoryko-pravove doslidzhennia (Halytskyi drukar 2014) (in Ukrainian).

2. Ivanovska O, Zvychaieve pravo v Ukraini. Etnotvorchyi aspekt: navch. posibnyk (EksOB 2002) (in Ukrainian). 3. Kharytonov Ye, Retseptsiia rymskoho pryvatnoho prava: teoretychni ta istoryko-pravovi aspekty (Baltska raionna drukarnia 1997) (in Ukrainian).

4. Kulchytskyi V, Tyshchyk B, Boiko I, Halytsko -Volynska derzhava (1199–1349) (Biblos 2006) (in Ukrainian).

5. Tyshchyk B, Boiko I, Istoriia derzhavy i prava Ukrainy. Akademichnyi kurs: pidruchnyk (In Yure 2015) (in Ukrainian). Edited books 6. Kotliar M, Halytsko-Volynska Rus, V Smolii (red), Ukraina kriz viky: v 15 t. T. 5 (Alternatyvy 1998) (in Ukrainian).

7. Kryp’iakevych I, Halytsko-Volynske kniazivstvo (2-he vyd. Ya Isaievych vidp red, Lviv 1999) (in Ukrainian).

8. Litopys Ruskyi (L Makhnovets per. z davnorus, O Myshanych red, Dnipro 1989) (in Ukrainian).

9. Yefremova N, ‘Retseptsiia rymskoho prava v Statuti Velykoho Kniazivstva Lytovskoho 1588 r.’, A Dembinski, M Yontsa (red), Rymske pravo ta pravova kultura Yevropy (Vydavnytstvo Liublinskoho katolytskoho universytetu 2008) 101 (in Ukrainian).

Journal articles

10. Arabadzhy N, Atamanova N, ‘Istorychni aspekty vplyvu rymskoho prava na stanovlennia suchasnykh pravovykh system’ [2021] 3 Nove ukrainske pravo 14. DOI https://doi. org/10.51989/NUL.2021.3.1 (in Ukrainian).

11. Boiko I, ‘Dzherela prava Halytsko-Volynskoi derzhavy (1199–1349 rr.)’ [2006] 42 Visnyk Lviv. un-tu. Seriia yurydychna 59–65 (in Ukrainian).

12. Boiko I, ‘Henezys ta evoliutsiia dzherel prava u Halychyni (1349–1434 rr.)’ [2009] 1 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 21 (in Ukrainian).

13. Boiko I, ‘Vplyv rymskoho pryvatnoho prava na rozvytok pravovoho rehuliuvannia tsyvilnykh vidnosyn v Ukraini” [2013] 2 Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav: seriia yurydychna 89 (in Ukrainian).

14. Hrynko S, ‘Znachennia typolohii retseptsii rymskoho prava dlia pravovykh system yevropeiskykh krain’ [2014] 13 Pryvatne pravo i pidpryiemnytstvo 10 (in Ukrainian).

15. Kharytonov Ye, ‘Metodolohichni zasady doslidzhennia problem pravovoi adaptatsii Ukrainy do vnutrishnoho rynku YeS’ [2015] 17 Naukovi pratsi Natsionalnoho universytetu “Odeska yurydychna akademiia” 250 (in Ukrainian).

16. Kharytonov Ye, Kharytonova O, ‘Retseptsiia rymskoho prava u Statutakh Velykoho kniazivstva Lytovskoho: chynnyky, peredumovy ta deiaki rezultaty’ [2009] 49 Aktualni problemy derzhavy i prava 21 (in Ukrainian).

17. Kryzhevskyi A, ‘Osoblyvosti retseptsii rymskoho prava v Ruskii derzhavi (IKh–KhIII st.)’ [2023] 1 Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal 27 (in Ukrainian).

 18. Stefanchuk R, Blazhivska O, ‘Istorychni aspekty stvorennia Halytskoho tsyvilnoho kodeksu 1797 roku’ [2014] 4 Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy 43 (in Ukrainian).

19. Zadorozhnyi Yu, ‘“Ruska pravda” i rymske pravo: porivnialnyi aspekt’ [2009] 1(87) Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy 49–53 (in Ukrainian).

Theses

 20. Sokurenko O, ‘Pravosub’iektnist Ukrainy: istoryko-pravove doslidzhennia’ (avtoref dys kand yuryd nauk, 2009) (in Ukrainian).

Conference papers

21. Boiko I, ‘Halytsko-Volynska derzhava – spadkoiemnytsia i nastupnytsia kniazhoi UkrainyRusy (do 820-richchia utvorennia)’, Problemy derzhavotvorennia i zakhystu prav liudyny v Ukraini: materialy XXIV zvitnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (7-8 liutoho 2019 r.): u 2-okh ch. Ch. 1 (Iurydychnyi fakultet Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Franka 2018) 33–39 (in Ukrainian).

22. Boiko I, ‘Stanovlennia ukrainskoi pravovoi tradytsii v period Kyivskoi Rusi ta HalytskoVolynskoi derzhavy: skhidni y zakhidni vplyvy’ v Zakhidni i skhidni tradytsii ta vplyvy v istorii prava, derzhavy i yurydychnoi dumky: materialy XXXVIII Mizhnarodnoi istorykopravovoi konferentsii (1–9 chervnia 2018 r., m. Vinnytsia) (Usenko I holova redkol, Oldi-plius 2018) 69–76 (in Ukrainian).

23. Savuliak R, ‘Kodyfikatsii tsyvilnoho prava v Avstriiskii monarkhii u druhii polovyni XVIII st.: kodyfikatsiini roboty, zahalna kharakterystyka ta znachennia’, Aktualni doslidzhennia pravovoi ta istorychnoi nauky (Vypusk 48): materialy Mizhnarodnoi naukovoi internetkonferentsii (O Yaremko ta in redkol, FOP Shpak V B 2023) 71 (in Ukrainian).