Законодавчі (конституційні) передумови доступу до влади осіб з подвійним (множинним) громадянством та їхньої участі в публічному житті держави є діаметрально протилежними у світі: від заборони й неможливості до прийнятності, але за певних умов.

Фундаментальним фактором їх допуску до участі в публічному житті держави є принцип вірності, уперше юридично зафіксований у рішенні у британській Calvin’s Case (1608).

Мета статті – проаналізувати та порівняти законодавче регламентування можливості особи з подвійним (множинним) громадянством реалізувати право голосу та бути обраним главою держави (а також парламентарем, главою уряду чи міністром), зокрема, чи зобов’язана така особа напередодні свого обрання відмовитися від альтернативного громадянства (позбутися другого паспорта) незалежно від часу та способу набуття.

Концепт подвійного (множинного) громадянства в особи, яка реалізує право голосу, має доступ до влади, державної безпеки, таємниці та скарбниці, породжує безпрецедентні виклики для правовладдя і народовладдя, провокує упредметнення, перегляд і переосмислення матриці громадянства загалом. Крихкість цього конституційно-правового інституту стосується передусім національної ідентичності, конституційного патріотизму та вірності особи державі громадянства. Наявність подвійного (множинного) громадянства деформує світоглядне ядро громадянства, переобтяжене цивілізаційними викликами, створює дилему щодо вірності таких осіб (біпатридів) усім і кожній державі їхнього громадянства: а якщо обидві (усі) держави громадянства цього біпатрида перебувають у стані війни між собою?

Якщо така особа народилася екстратериторіально?

На переконання авторки, цей політико-правовий концепт потребує законодавчої впорядкованості в контексті пропагування людиноцентризму, оскільки Європейська конвенція про громадянство (1997) не уточнює, скільки будь-хто може мати одночасно громадянств, чи є пріоритет щодо часу та способу їхнього набуття. Необхідно аргументовано диференціювати правові й етичні чинники, чітко та зрозуміло регламентувати право такої особи (біпатрида) на доступ до влади лише в одній державі громадянства (після відмови від альтернативних громадянств) чи також у інших державах (послідовно чи беручи до уваги час і спосіб набуття громадянства), з урахуванням кваліфікаційних вимог до набуття посади.

Bibliography

Authored books

1. Bellamy R, Citizenship: A Very Short Introduction (Oxford University Press 2008) 152.

2. Kelsen H, General Theory of Law and State (Cambridge, Mass.: Harvard University Press 1949) 235. 43 Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII. Офіційний вісник України. 2016. № 3, стор. 28. 44 Виборчий кодекс України: Закон України від 19 грудня 2019 р. № 396-IX (дата звернення 15.10.2025).

3. Roosevelt Th, Fear God and Take Your Own Part (George H. Doran Company, Harvard University 1916).

4. Spiro P J, At Home in Two Countries: The Past and Future of Dual Citizenship (New York University Press 2016).

5. Sofinska I, Filosofs’ko-pravova visija doktryny hromadjanstwa: monohrafiia (Kamenjar 2018) (in Ukrainian). Edited books

6. Saunders Ch and others (eds), The Oxford Handbook of the Australian Constitution (Oxford University Press 2025) 1200.

7. Shachar A and others (eds), The Oxford Handbook of Citizenship (Oxford University Press 2017) https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780198805854.001.0001.Journal articles

8. de Groot G-R, González G M, ‘Steps Towards a Realisation of the Right to Have a Nationality’ [2024] 16(2) LeXonomica 143-164.

9. Friedman L, ‘An Idea Whose Time Has Come – The Curious History, Uncertain Effect, And Need for Amendment of the “Natural Born Citizen” Requirement for the Presidency’ [2007] 52 Saint Louis University Law Journal 137–150.

10. Irving H, ‘The Concept of Allegiance in Citizenship Law and Revocation: An Australian Study’ [2019] 23(4) Citizenship Studies 372–387.

11. Morgan J, ‘Dual Citizenship and Australian Parliamentary Eligibility: A Time for Reflection or Referendum?’ [2018] 39(2) Adelaide Law Review 439–451.

12. Price P J, ‘Natural Law and Birthright Citizenship in Calvin’s Case (1608)’ [1997] 74 Yale Journal of Law and the Humanities 97–132.

13. Reijers W, Orgad L, de Filippi P, ‘The rise of cybernetic citizenship’ [2022] 27(2) Citizenship Studies 210–229 https://doi.org/10.1080/13621025.2022.2077567.

14. Sachs St E, ‘Why John McCain Was a Citizen at Birth’ [2008] 107 Michigan Law Review First Impressions 49–57.

15. Shachar A, ‘Gated citizenship’ [2022] 26(4–5) Citizenship Studies 625–637 https://doi.org/1 0.1080/13621025.2022.2091247.

16. Spiro P J, ‘McCain’s Citizenship and Constitutional Method’ [2008] 107 Michigan Law Review First Impressions 42–48.

17. Szigeti P, ‘The Dilemmas of Schrödinger’s Citizenship’ [2025] 66(1) Harvard International Law Journal 229–299.

18. Thwaites R, Irving H, ‘Allegiance, Foreign Citizenship and the Constitutional Right to Stand for Parliament’ [2020] 48 Federal Law Review 299–323.

19. Sofinska I, ‘Podviine hromadianstvo, pryntsyp virnosti i publichne vriaduvannia: maty ne mozhna pozbavyty’ [2021] 2 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 71–76 DOI:10.36695/2219-5521.2.2021.13 (in Ukrainian).

20. Sofinska I, ‘Pravo na vladu v paradyhmi hromadianstva SShA: aliam vitam, alio mores’ [2017] 78 Derzhava i pravo. Seriia: Yurydychni nauky 281–297 (in Ukrainian). Theses

21. Makarov M, ‘Konstytutsiino-pravovyi instytut hromadianstva v systemi suchasnykh mihratsiinykh protsesiv’ (dys dokt filosofii, 2022) (in Ukrainian). Websites

22. Vink M, van der Baaren L, Bauböck R, Džankić J, Honohan I, Manby B, GLOBALCIT Citizenship Law Dataset, v. 3.0 (EUI, RSC, Research Data, 2025) (accessed 15.10.2025).