Стаття досліджує механізм реалізації кримінальної відповідальності (МРКВ) в Україні, акцентуючи увагу на його теоретичних засадах, що ґрунтуються на наукових напрацюваннях видатного правознавця В. Сташиса. Він зробив вагомий внесок у розроблення чинного Кримінального кодексу України (далі – КК України). Наполягав на необхідності ґрунтування законодавчого визначення злочину не лише на формальній, а й на матеріальній ознаці – суспільній небезпечності діяння. Послідовно обстоював гуманізацію та ефективність кримінальної юстиції. Наукові розроблення В. Сташиса стали фундаментом для формування системи покарань чинного КК України.

Стаття розглядає кримінальну відповідальність як одну з найбільш дискусійних проблем і аналізує її еволюцію у проєктах нового КК України, де вона трактується як кримінально-правові засоби (покарання, судимість, пробація тощо).

МРКВ визначається як система взаємозалежних елементів, що забезпечують втілення волі законодавця та приписів кримінально-правових норм. Його модель охоплює чотири блоки: 1) законодавча платформа (створення норми, юридичний факт); 2) правові відносини (що виникають у зв’язку з учиненням кримінального правопорушення); 3) засоби кримінально-правового впливу; 4) індивідуальне кримінально-правове регулювання. Підкреслюється потреба в індивідуальному правовому регулюванні (індивідуалізації) як доповненні до нормативного для врахування конкретних особливостей випадку, що реалізується через кваліфікацію кримінального правопорушення та залежить від його складу.

Реалізація норм права – це втілення їх вимог у суспільних відносинах, які є єдиним каналом реалізації кримінальної відповідальності. Обговорюється філософський аспект реалізації права як конфлікт цінностей (“належного” і “сущого”), який потребує компромісу та адаптації юридичної догматики до ціннісних установок соціуму.

Система засобів реагування на кримінальний делікт поділяється на: 1) основні засоби впливу: покарання, судимість, засоби безпеки, види заохочення; 2) додаткові засоби впливу: примусові заходи медичного характеру, спеціальна конфіскація, заходи впливу на юридичну особу.

Висновки наголошують на необхідності переосмислення правореалізаційних процесів у кримінальному праві та створення сучасної концепції реалізації кримінальної відповідальності.

Bibliography

Journal articles

1. Mytrofanov I, ‘Poniattia indyvidualnoho kryminalno-pravovoho rehuliuvannia’ [2010] 4 Forum prava 629–636 (in Ukrainian).

2. Mytrofanov I, ‘Predmet indyvidualnoho pravovoho rehuliuvannia v kryminalnomu pravi’ [2011] 1 Forum prava 670–680 (in Ukrainian).

3. Mytrofanov I, ‘Tsinnosti ta haluzeva yurysprudentsiia’ [2025] 90(5) Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Pravo 322–327 (in Ukrainian). подружніми, колишнім подружжям чи іншими особами, які спільно проживали (проживають) однією сім’єю. Загроза вчинення таких діянь також є підставою, незалежно від того, чи проживає кривдник разом із постраждалою особою (Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон Украї- ни від 7 грудня 2017 р. № 2229-VIII (дата звернення 11.10.2025)).