У статті досліджуються окремі аспекти правового становища державних регуляторів – центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом, що здійснюють державне регулювання, моніторинг і контроль за діяльністю суб’єктів господарювання в окремих сферах економіки.

За результатами порівняльно-правового аналізу норм законів і підзаконних нормативно-правових актів виявлено недоліки та розбіжності у визначенні правового становища національних комісій, які стосуються їх утворення, принципів діяльності, підзвітності тощо.

Зазначається про відсутність у законодавстві України критеріїв, за якими центральні органи виконавчої влади відносять до комісій.

Як позитивний факт відзначається визначення в окремих законах, у чому полягає й чим зумовлений спеціальний статус національних комісій, та пропонується закріпити ці ознаки й у інших нормативно-правових актах.

Констатуючи застосування в законодавстві щодо державних регуляторів найменувань “регуляторний орган” і “регулятор”, пропонується відмовитися від терміна “регуляторний орган”, яким у Законі України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” позначаються органи та посадові особи, що приймають регуляторні акти, і натомість використовувати термін “регулятор”.

Висловлено пропозицію стосовно доцільності уніфікації норм щодо видів і порядку застосування регуляторами адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності у відповідних сферах.

Запропоновано також у чинному Законі України “Про центральні органи виконавчої влади” в загальних рисах, а також більш докладно в спеціальних законах, які пропонується прийняти (наприклад, у окремому розділі закону “Про основні засади регулювання комерційної (господарської) діяльності в Україні”, чи в законі “Про основні засади діяльності державних регуляторів у сфері господарювання”), передбачити норми, які б уніфіковано визначали основні завдання, функції та повноваження регуляторів і принципи їх діяльності, незалежно від сфери економіки, на яку поширюються їхні повноваження при здійсненні державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб’єктів господарювання.

Bibliography

Journal articles

1. Derets V, ‘Tsentralni orhany vykonavchoi vlady zi spetsialnym statusom ta natsionalni komisii v systemi tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady’ [2021] 4 Pryvatne ta publichne pravo 69–70 (in Ukrainian).

2. Liudkova I, ‘Shchodo osoblyvostei pravovoho statusu tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady zi spetsialnym statusom’ [2014] 6 Yurydychnyi visnyk 70 (in Ukrainian).

3. Vashchenko Yu, ‘Do pytannia pro mistse v systemi orhaniv derzhavnoi vlady Ukrainy Antymonopolnoho komitetu Ukrainy, Fondu derzhavnoho maina Ukrainy, Derzhavnoho komitetu telebachennia i radiomovlennia Ukrainy’ [2014] 4(10) Administratyvne pravo i protses 36 (in Ukrainian). Websites

4. Nezalezhni rehuliatory: dosvid Ukrainy ta zarubizhnykh krain. Analitychni materialy (accessed 25.08.2025) (in Ukrainian).