16 лютого 1918 р. було проголошено відновлення незалежності Литовської держави. Від декларування до імплементації країна змушена була пройти важкий і тривалий шлях. Спершу опір повній самостійності Литви чинила Німеччина після її поразки та керованого нею військового блоку в Першій світовій війні. Литва зіткнулася з новими агресивними викликами. Своє право на місце на мапі Європи молода країна відстоювала у ході Війни за незалежність і соборність (1919–1923 рр.). Генеральне завдання вдалося виконати, і Литовська держава збереглася у протистоянні різним імперським проєктам. Попри це, не було до кінця вирішено проблеми єдності усіх литовських земель, що в перспективі породило іредентистські настрої та визначало усю канву зовнішньополітичної діяльності країни за міжвоєнної доби. Тривалим виявився процес визнання Литви на міжнародній арені. Протягом 1918–1924 рр. республіку визнали понад 40 держав. Процес інтеграції до світової спільноти передбачав не лише міждержавні комунікації, а й прагнення долучитися до Ліги Націй – провідної міжнародної організації того періоду, породженої Версальсько-Вашингтонською системою. Литовська Республіка отримала підтвердження свого повноправного членства у складі Ліги Націй 22 вересня 1921 р.

Активності литовської дипломатії міжвоєнної доби передусім спонукало складне геополітичне положення країни. Республіка опинилася в лещатах між трьома великими державами – Німеччиною, СРСР та Польщею. На цьому тлі європоцентричного поля країни ісламського Сходу, або умовного Півдня, перебували на периферії уваги як литовських сучасників, так потім і дослідників міжвоєнної доби з пізнішої генерації.

У фокусі автора цієї статті – висвітлення процесів розширення кола міжнародних контактів Литовської Республіки на азійському напрямі у 1930-х роках. Складовою роботи є тексти трьох договорів про дружбу, укладені у 1930 р. між Литвою та Персією (Іраном), Туреччиною, Афганістаном. Уперше усі три документи, перекладені українською мовою автором статті, введені у обіг вітчизняної литуаністики у її історичній та правознавчій складовій, у контексті міжвоєнної хронології.

Bibliography

Authored books

1. Čepėnas P, Naujųjų laikų Lietuvos istorija. Т. 2 (Lituanus 1992) .

2. Kraujelis R, Lietuva Vakarų politikoje: Vakarų valstybių nuostatos Lietuvos okupacijos ir aneksijos klausimu 1940–1953 metais (Vilniaus Universiteto leidykla 2008) .

3. Petryk A, Epokha velykykh nadiy: narysy istoriyi mizhvoyennoyi Lytvy (1918–1940) (Helvetyka, Baltija Publishing, Wydawnictwo Adam Marszalek 2020) (in Ukrainian).

Edited books

4. Lietuva vokiečių okupacijoje Pirmojo pasaulinio karo metais, 1915–1918. Lietuvos nepriklausomos valstybės genezė. Dokumentų rinkinys (E Gimžauskas sud., Lietuvos istorijos instituto leidykla 2006).

5. Gaigalaitė A, Skirius J (sud), Lietuvos istorijos chrestomatija. 1861–1990-03-11 (Šviesa 1993).

Journal articles

6. Başaran S, ‘Turkey-Lithuania relations between 1923 and 1940 according to Turkish documents’ [2020] 10 Nevşehir Hacı Bektaş Veli Üniversitesi SBE Dergisi 658–679 DOI: 10.30783/ nevsosbilen.821874.

7. Miškinienė G, ‘Lietuvos ir Turkijos istoriniai ryšiai: Mustafos Kemalio Atatiurko ir Lietuvos Prezidento Antano Smetonos laiškai’ [2012] 12 Parlamento studijos 36–50 https://doi. org/10.51740/ps.vi12.279.

8. Raišytė-Daukantienė A, ‘Klaipėdos krašto konvencija kaip Lietuvos teisės šaltinis’ [2003] 39 Jurisprudencija 41–52.

9. Raišytė-Daukantienė A, ‘Lietuvos Respublikos tarptautinių sutarčių, sudarytų 1918–1940 m., skelbimo problema’ [2003] 48 Jurisprudencija 95–106.

10. Petryk А, ‘Prava natsionalʹnykh hromad u Lytvi na rannʹomu etapi vidrodzhennya derzhavnosti ta Zhenevsʹka deklaratsiya 1922 r.’ [2024] 6 Molodyy vchenyy 42–47 https://doi. org/10.32839/2304-5809/2024-6-130-14 (in Ukrainian).

Theses

11. Raišytė-Daukantienė A, ‘1918 – 1940 m. Lietuvos Respublikos tarptautinės sutartys ir jų įtaka nacionalinei teisei’ (Lietuvos teisės universitetas 2004) .