У статті наголошено, що в правовій державі законодавство не може бути просто прийнято, воно повинно бути сформовано відповідно до певних ключових (універсальних) підходів та принципів. У цьому випадку формування здійснюється тоді й тільки тоді, коли потрібно і є нагальність для держави, влади, суспільства. Застосування таких ключових для формування ефективного законодавства підходів, як системність і комплексність є одним із інструментів трансформацій у сфері права, інтеграційною складовою його розвитку, зумовленою існуванням зв’язку якісних характеристик між складовими системи права, їх так званого онтогенезу, що об’єктивує їх появу – прийняття, набуття чинності, функціонування та скасування. З огляду на це комплексність і системність є принципами правової політики та підходами до організації та формування законодавства, способом організації змісту та формою його побудови; способом функціонування законодавства; одним із підходів до структурування законодавства, що в підсумку визначає комплексність та ефективність правового впливу.

Визначення сутності, зв’язку і значення системності та комплексності при формуванні законодавства дає змогу підкреслити такі його характеристики, як: цілісність змісту, що зумовлюється метою правового регулювання; інтегративність як поєднання всіх напрямів правового впливу та реалізація функцій правового регулювання; відкритість до удосконалення та здатність до трансформації, поєднання інших неправових механізмів для досягнення мети правового регулювання; складність і багаторівневість змісту та зв’язків між складовими – галузями законодавства; збалансованість впливу на різні сфери суспільних відносин та суб’єктів суспільних відносин, за рахунок визначення балансу публічних та приватних, пріоритетності забезпечення їх інтересів; ефективність як результат реалізації та співвіднесення мети та результату; прогнозованість трансформації та здатність перспективного корегування цілей і засобів правового впливу.

Відповідно за умови ефективності дії окремих елементів законодавства, комплексність і системність його формування забезпечує водночас вирішення завдань системи законодавства, урахування особливостей правового регулювання кожної сфери суспільних відносин. При цьому визначення цілей, змісту правотворчого процесу, його об’єктивна суспільна зумов леність і прогнозований результат правового впливу, як повний і завершений цикл законотворчості, охоплює діагностування, цілепокладання, планування, структурування, прогнозування та в підсумку має наслідком ефективність реалізації законодавства.

Bibliography

Authored books

1. Attamimi A H S, Teori perundang-undangan indonesia: suatu sisi ilmu pengetahuan perundang-undangan Indonesia yang menjelaskan dan menjernihkan pemahaman (UI Press 1992).

2. Waldron J, Political political theory: essays on institutions (Harvard University Press 2016).

Edited and translated books

3. Bauman R W, Kahana T (ed), The Least Examined Branch: The Role of Legislatures in the Constitutional State (Cambridge University Press 2006).

4. Naukovo-praktychnyi komentar Zakonu Ukrainy “Pro pravotvorchu diialnist” (R Stefanchuk zah red, Lira-K 2024) (in Ukrainian).

5. Vrize F de, Zarady zbilshennia vahy Zakonu: pisliazakonodavchyi kontrol yak novyi pidkhid do otsinky vprovadzhennia zakonodavstva ta nahliadovoi roli parlamentiv v Yevropi: porivnial. analiz dlia Verkhov. Rady Ukrainy: lyp. 2022: doslidzhennia (Vestminsterska fundatsiia za demokratiiu 2022) (in Ukrainian).

Journal articles

6. Aitken V E, ‘An exposition of legislative quality and its relevance for effective development’ [2013] 2 PROLAW Student Journal 13.

7. Busthami D S, ‘The Principles of Good Legislation Forming: A Critical Review’ [2023] 4(2) SIGn Jurnal Hukum 308–319.

8. Mousmouti M, ‘Operationalising Quality of Legislation Through the Effectiveness Test’ [2012] 6(2) Legisprudene 191, 195–197, 203–204, 200.

9. Xanthaki H, ‘Drafting Manuals and Quality in Legislation: Positive Contribution towards Certainty in the Law or Impediment to the Necessity for Dynamism of Rules?’ [2010] 4(2) Legisprudence 111.

10. Matvieieva Yu, ‘Sotsialna efektyvnist pravovykh norm’ [2006] 53 Naukovi zapysky NaUKMA Yurydychni nauky 35 (in Ukrainian).

11. Parkhomenko N, ‘Uporiadkuvannia zakonodavstva yak sposib pidvyshchennia yoho efektyvnosti na suchasnomu etapi’ [2023] 14 Almanakh prava 28–29 (in Ukrainian).

12. Slinko S, ‘Pravotvorcha polityka derzhavy v suchasnykh umovakh aktyvizatsii pravotvorchoi diialnosti’ [2012] 4 Universytetski naukovi zapysky 81–82 (in Ukrainian).

Theses

13. Cormacain R, ‘Legislative Drafting and the Rule of Law’ (PhD Thesis 2017).

14. Melnyk V, ‘Teoretychni problemy iierarkhichnoi struktury zakonodavstva’ (dys kand yuryd nauk, 2012) (in Ukrainian).

Websites

15. Causes of complex legislation and strategies to address these <https://www.ag.gov.au/sites/ default/files/2020-03/causes-of-complex-legislation-and-strategies-to-address-these.pdf> (accessed 27.04.25).

16. What Is a Constitution? Principles and Concepts (International IDEA. Constitution Building Primers. August 2014) 2–3 <https://constitutionnet.org/sites/default/files/what_is_a_ constitution_0.pdf> (accessed 27.04.25).

17. Koliushko I, ‘Analiz zakonoproiektu “Pro pravotvorchu diialnist” № 5707 (doopratsovanyi)’ <https://pravo.org.ua/blogs/analiz-zakonoproyektu-pro-pravotvorchu-diyalnist-5707/> (accessed 27.04.2025) (in Ukrainian).