Проблема застосування строків звернення до суду у трудових спорах є надзвичайно актуальною. Існуюча невизначеність щодо природи цих строків (зокрема, матеріальна чи процесуальна) призводить до суперечливої судової практики та, як наслідок, до відмови у розгляді справ або задоволенні позовів без належного врахування обставин. Незважаючи на критичні правові наслідки, це питання недостатньо висвітлене в юридичних дослідженнях, що зумовлює потребу в подальшому його вивченні та розробці. Метою цієї статті є дослідження та аналіз судової практики в частині застосування строку звернення до суду у трудових спорах, що доповнить наявний науковий матеріал на цю тему. Дослідження показало, що термінологія “строк звернення до суду” (Кодекс законів про працю України) та “строк позовної давності” (Цивільний кодекс України) часто використовується як тотожна. Однак аналіз співвідношення строків у Кодексі законів про працю України та Кодексі адміністративного судочинства України, що регулюють споріднені трудові та службові відносини, виявляє суперечливі підходи до визначення їх природи: як матеріальних, так і процесуальних. Ця подвійність простежується і в судовій практиці, де процесуальні строки (як-от преклюзивні) можуть впливати на матеріальні правовідносини, а матеріальні строки (позовна давність) можуть бути поновлені, всупереч усталеним уявленням. Виявлено, що Верховний Суд у своїх рішеннях змушений вдаватися до гнучкого застосування строків, навіть якщо це суперечить їхній класичній правовій природі. Це свідчить про те, що строк звернення до суду у трудових (службових) спорах має подвійну, змішану природу, поєднуючи в собі як матеріально-правові, так і процесуально-правові елементи. Він одночасно захищає права (матеріальний аспект) і забезпечує процесуальну ефективність. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що при визначенні правил застосування строку звернення до суду у трудових спорах слід керуватися виключно загальними принципами та розумінням трудового, а не цивільного права. Строки позовної давності у трудовому праві мають бути визнані окремим видом строку звернення до суду. Запропоновано врегулювати всі питання застосування строків звернення до суду у трудових спорах безпосередньо у Кодексі законів про працю України та поширити ці норми на всі трудові правовідносини в Україні як загальні норми позовної давності. Рекомендовано прямо заборонити застосування норм Цивільного кодексу України до позовної давності у трудових спорах, оскільки вони не відповідають сутності трудових правовідносин. Винятком можуть бути лише змішані трудові та цивільні правовідносини, де цивільна позовна давність може застосовуватися субсидіарно.

Journal articles

1. Korolenko V, ‘Deiaki shliakhy optymizatsii rehuliuvannia strokiv zvernennia do sudu za vyrishenniam indyvidualnykh trudovykh sporiv’ [2010] 10 Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo 99–103 (in Ukrainian).

2. Lazor V, ‘Rehuliuvannia strokiv pozovnoi davnosti pry vyrishenni indyvidualnykh trudovykh sporiv’ [2003] 8 Pravo Ukrainy 78–80 (in Ukrainian).

3. Shuryn O, Petryk S, ‘Osoblyvosti rozghliadu i vyrishennia indyvidualnykh trudovykh sporiv v poriadku tsyvilnoho sudochynstva’ [2018] 11 Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo 41–44 (in Ukrainian).

Theses

4. Nepochatykh V, ‘Rozghliad trudovykh sporiv u poriadku tsyvilnoho sudochynstva sudamy pershoi instantsii’ (avtoref dys kand yuryd nauk, 2016) 16 (in Ukrainian).