Реалізація положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – ЄС) вимагає від України освоєння юридичних стандартів прав та свобод людини цього міжнародного формування. Сьогодні принцип захисту прав і свобод людини в ЄС чітко закріплений в установчих документах цього міждержавного об’єднання і слугує критерієм перевірки актів і дій, які виникають у процесі функціонування всіх її органів та інститутів. Проте так було не завжди. Первісні фундаментальні договори про заснування Європейських Співтовариств не містили положень про необхідність дотримання фундаментальних прав людини.

З огляду на вищевикладене метою дослідження є вивчення загальних закономірностей, особливостей юридичного гарантування основоположних прав у ЄС задля подальшого створення нормативної моделі ефективного впровадження таких стандартів прав у правову систему України.

У статті досліджуються особливості формування юридичних стандартів прав людини у ЄС. Аналізуються норми Хартії основоположних прав ЄС (далі – Хартія ЄС) як фундаментального юридичного акта у сфері формування власних міжнародних стандартів прав людини цього міжнародного об’єднання.

Обґрунтовано, що система юридичного забезпечення прав людини у праві ЄС пройшла тривалий шлях становлення та розвитку: від первісного заперечення необхідності визнання таких прав до прийняття окремого міжнародного акта – Хартії ЄС, наділеною юридичною силою установчих договорів ЄС. Європейський законодавець не обмежився наданням нормам Хартії ЄС сили установчих договорів, а й включив до Лісабонського договору обов’язок ЄС приєднатися до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

Питання приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини нині залишається відкритим, але, поза усяким сумнівом, саме Хартія ЄС сьогодні слугує основним джерелом формування міжнародних стандартів прав людини цього міжнародного об’єднання.

Нормам Хартії основоположних прав ЄС було надано не лише вищу юридичну силу в системі джерел права ЄС відповідно до положень Лісабонського договору, а й саме положення Хартії ЄС застосовуються Судом ЄС як головне джерело праволюдинних стандартів у процесі перевірки законності актів і дій інституцій та органів цього міжнародного формування.

Bibliography

Journal articles

1. Rosas A, ‘The Court of Justice of the European Union: A Human Rights Institution?’ [2022] 14(1) Journal of Human Rights Practice 210.

2. Dobrianskyi S, ‘Instytut prav liudyny u pravoporiadku Yevropeiskoho Soiuzu: osoblyvosti stanovlennia ta rozvytku’ [2014] 60 Visnyk Lvivskoho universytetu Seriia yurydychna 18–27 (in Ukrainian). Conference papers

3. Bandas D, ‘Zakhyst prav liudyny v Yevropeiskomu Soiuzi’, Ekonomika Ukrainy v umovakh hlobalizatsii i rehionalizatsii: zb. tez dop. Mizhnar. nauk.-prakt. konf. stud. ta molod. vchenykh (TNEU 2014) 154–158 (in Ukrainian). Websites

4. Rideau J, ‘Le role de l’Union europeenne en matiere de protection des droits de l’homme’ (The Hague Academy Collected Courses Online 1997, Volume 265) (accessed 12.05.2025).