Дослідження присвячене аналізу ключових завдань судової влади – забезпеченню доступного, незалежного та неупередженого правосуддя в державі, що передбачає вжиття низки заходів, спрямованих на забезпечення достатнього фінансування, належного матеріально-технічного та кадрового забезпечення, організації ефективного діловодства, створення для працівників судів та учасників судового процесу умов для комфортного та безпечного перебування в судах тощо.

Встановлено, що протягом останнього десятиліття європейські прагнення України змусили суттєво вдосконалити національне законодавство, зокрема, в частині перегляду повноважень Президента України, Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України щодо організації функціонування судової системи, у тому числі з питань кадрового та фінансового забезпечення, утворення судів, забезпечення їх незалежності тощо.

Визначено основних суб’єктів, які безпосереднього впливають на організацію роботи судів.

Метою статті є дослідження повноважень ключових органів та установ системи правосуддя – Вищої ради правосуддя, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, які, здійснюючи зовнішній вплив на діяльність судової системи, відіграють визначальну роль у забезпеченні організації роботи усієї судової системи України.

Запропоновано внести зміни до законів України “Про судоустрій і статус суддів” та “Про Вищу раду правосуддя”, відповідно до яких створити при ВРП регіональні дисциплінарні комісії суддів загальних судів, дисциплінарні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів та комісію з розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно Вища рада правосуддя матиме повноваження щодо перегляду рішень зазначених комісій. Комісії діятимуть на громадських засадах, а їх склад формуватиметься з числа суддів і суддів у відставці, представників громадськості, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших державних органів. Це забезпечить: максимальну територіальну наближеність місця розгляду дисциплінарної скарги до скаржника та судді; покращить якість та строки розгляду дисциплінарних скарг і вирішить долю тих скарг, які накопичилися у Вищий раді правосуддя та тривалий час очікують свого розгляду; більшу об’єктивність прийнятого Вищою радою правосуддя рішення за результатами перегляду рішень зазначених комісій, адже відповідно до чинного законодавства ВРП переглядає своє ж рішення тільки у іншому складі.

Запропоновано й інші зміни до чинного законодавства України щодо впорядкування повноважень органів та установ системи правосуддя.

Автор підкреслює, що на сьогодні існує доволі розгалужена система суб’єктів, які забезпечують організацію роботи судів у межах наданих повноважень. Водночас з метою більш ефективного забезпечення роботи судів виникає потреба у внесенні змін до чинного законодавства з метою вдосконалення повноважень окремих органів та установ системи правосуддя.