Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. є основоположним договором, який сприяє судовому співробітництву між європейськими державами у кримінальному провадженні. Вона створює правову базу для збирання доказів, допиту свідків, надання допомоги, пов’язаної з екстрадицією, та обміну відомостями про судимість, забезпечуючи ефективність, правову визначеність та процесуальну справедливість у транскордонних справах.

Ця стаття має на меті проаналізувати ключові положення Конвенції, їхні правові наслідки та підхід Азербайджану до їх імплементації. У ній розглядається обсяг судового співробітництва, обмеження, зумовлені суверенітетом та публічним порядком, а також виклики, що виникають через відмінності у правових системах. Особлива увага приділяється процесуальним механізмам, таким як судові доручення (статті 3–6) та добровільні свідчення свідків (стаття 7), а також взаємозв’язку між міжнародною правовою допомогою (МПД) та захистом прав людини згідно з Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Незважаючи на всеохопні рамки Конвенції, розбіжності у національних правових стандартах, проблеми захисту даних та різні тлумачення політичних і податкових правопорушень створюють перешкоди для безперебійного співробітництва. У статті наголошується на необхідності гармонізації процесуальних стандартів, посилення міжнародно-правового узгодження та вдосконалення міжурядової співпраці для підвищення прозорості, передбачуваності та ефективності взаємодії Азербайджану з європейськими механізмами судового співробітництва.

Bibliography

Authored books

1. Abbasova F M, Cinayət prosesi: xüsusi hissə: dərslik (Hüquq Yayın Evi 2024).

2. Akbulut B, Ceza Hukuku Genel Hükümler (3rd edn, Adalet Yayınevi 2016).

3. Bassiouni M C, International Extradition: United States Law and Practice (6th edn, Oxford University Press 2014).

4. Ergül E, Avrupa İnsan Hakları Mahkemesi ve Uygulaması (Yargı Yayınevi 2003).

5. Məmmədova L, Azərbaycan Respublikasının cinayət prosesində ayrı-ayrı kateqoriya şəxslər barəsində icraatın xüsusiyyətləri (Bakı 2023).

Edited books

6. Azərbaycan Respublikası Cinayət-Prosessual Məcəlləsinin kommentariyası (C H H Mövsümov (elmi red) Digesta 2016).

Journal articles

7. Akalın M, ‘Suçla Mücadelede Suçlu İadesi – Temel Hak ve Hürriyetler İkilemi’ [2014] 478 Türk İdare Dergisi 263–284.

8. Armaoğlu F H, ‘Belçika Kaidesi ve Siyasi Suçluların İadesi Meselesi’ [1951] 10 Adalet Dergisi 1591–1607.

9. Asgarova M P, ‘Criminal Procedure and Forensic Aspects of Mutual Legal Assistance Between States in Criminal Matters: Experience of Ukraine and the Republic of Azerbaijan’ [2022] 40(72) Cuestiones Políticas 591–607.

10. Blakesley CL, ‘Extradition Between France and the United States: An Exercise in Comparative and International Law’ [1980] 13(4) Vanderbilt Journal of Transnational Law 653.

11. Güngör G, ‘Suçluların İadesine Dair Avrupa Sözleşmesi (SİDAS)’ [1999–2000] 19(1–2) Aysel Çelikel’e Armağan, Milletlerarası Hukuk ve Milletlerarası Özel Hukuk Bülteni 359–382.

12. Qəfərov M S, ‘Cinayət mühakimə icraatının şəxslərə görə diff erensiasiya edilməsinin bəzi məsələləri’ [2013] 38 Scientific and Pedagogical News of Odlar Yurdu University. Humanities Series 118–130.

13. Ulutaş A, ‘Türk Geri Verme Hukukunda Terminoloji Birliği İhtiyacı ve Bu Açıdan Türkiye-Tunus Sözleşmesi’nin Değerlendirilmesi’ [2012] 16(3) Ankara Hacı Bayram Veli Üniversitesi Hukuk Fakültesi Dergisi 267–296.

14. Wise E M, ‘The Political Offence Exception to Extradition: The Delicate Problem of Balancing the Rights of the Individual and the International Public Order’ [1982] 30(2) The American Journal of Comparative Law 362–371.