Автор демонструє, що питання щодо можливості кримінальної відповідальності держави за міжнародно-протиправні діяння не має однозначного вирішення в доктрині міжнародного права. В основі суперечностей лежить проблема можливості існування провини держави, тобто суб’єктивного елементу протиправного діяння. У статті виокремлено три основні теоретичні підходи, представлені в юридичній та філософській літературі.

Зокрема, державоцентричний підхід передбачає можливість кримінальної відповідальності держав за аналогією з корпораціями або злочинними організаціями. Визнається, що держава як структура не має власної волі, але вона уособлює волю свого керівництва та всіх громадян, включно з їх бездіяльністю, та як організована структура створює можливості для реалізації цієї волі. Або навпаки, держава виступає як основа системної злочинності та злочинне середовище, вона може використовувати індивіда (а не навпаки) для вчинення цих діянь, і тому покарання останнього не змінює ситуації й не запобігає наступним таким діянням. Диференційований етико-правовий підхід до проблеми кримінальної відповідальності держав передбачає визнання колективної провини суспільства, а через нього – і держави, але виводить цю відповідальність за межі права. Людиноцентричний підхід заснований на запереченні можливості наявності в держави волі й провини, наголосі на несправедливості колективних кримінальних покарань для цілих суспільств, а тому заперечує можливість кримінальної відповідальності держав. Цей підхід став нормативним у міжнародному праві після ухвалення у 2001 р. Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. Але суто політичні обставини закріплення цього підходу в згаданому документі, а також сучасний активний розвиток інших підходів до цієї проблематики вказують на суттєвий потенціал подальшого розвитку відповідної доктрини.

Bibliography

Authored books

1. Bonafè B I, The Relationship Between State and Individual Responsibility for International Crimes (Martinus Nijhoff, 2009).

2. Brownlie I, International Law and the Use of Force by States (Clarendon Press 2002).

3. Fleming S, Leviathan on a Leash. A Theory of State Responsibility (Princeton University Press 2020).

4. Jørgensen N H B, The Responsibility of States for International Crimes (Oxford University Press 2000).

5. Quirico O, International ‘Criminal’ Responsibility Antinomies (Routledge 2019).

6. Sellars K, “Crimes against peace” and international law (Cambridge University Press 2024).

7. Antypenko V, Teoria ugolovnoi otvetstvennosti gosudarstva (Feniks 2016) (in Russian).

8. Vazhna K, Kontseptsia kryminalnoi vidpovidalnosti derzhavy: mozhlyvist realizatsii v suchasnomu mizhnarodnomu pravi (Lira-K 2017) (in Ukrainian). Edited books

9. Caron D, ‘State Crimes: Looking at Municipal Experience with Organizational Crime’, Ragazzi M (ed), International Responsibility Today. Essays in Memory of Oscar Schachter (Martinus Nijhoff 2005) 25.

10. Drumbl M, ‘Collective Responsibility and Postconflict Justice’, T Isaacs, R Vernon (eds), Accountability for collective wrongdoing (Cambridge University Press 2011) 24–25.

11. Isaacs T, ‘Introduction’, T Isaacs, R Vernon (eds), Accountability for collective wrongdoing (Cambridge University Press 2011) 4–5.

12. Nollkaemper A, ‘State responsibility for international crimes: A Review of Principles of Reparation’, A Constantinides, N Zaikos (eds), The diversity of international law: essays in honour of professor Kalliopi K. Koufa (Amsterdam Center for International Law 2009) 491– 495, 508.

13. Rao P S, ‘International Crimes and State Responsibility’, Ragazzi M (ed), International Responsibility Today. Essays in Memory of Oscar Schachter (Martinus Nijhoff 2005) 77, 80.

14. Schabas W A, ‘Nuremberg and Aggressive War’, L N Sadat (еd), Seeking Accountability for the Unlawful Use of Force (Cambridge University Press 2018) 61.Journal articles

15. French P, ‘The Corporation as a Moral Person’ [1979] 16(4) American Philosophical Quarterly 207–215.

16. Kelsen H, ‘Collective and Individual Responsibility in International Law with Particular Regard to the Punishment of War Criminals’ [1943] 31(5) California Law Review 531.

17. Andreichenko S, ‘Doktrynalnyi rozvytok kontseptsii mizhnarodnoi vidpovidalnosti derzhav’ [2019] 23 Naukovi pratsi NU OYuA 9 (in Ukrainian).

18. Hradetska N, ‘Vidpovidalnist derzhavy iak harantia mizhnarodnoho pravoporiadku’ [2023] 3 Pravo ta derzhavne upravlinnia 24–25 (in Ukrainian).

19. Vazhna K, ‘Idea kryminalnoi vidpovidalnosti derzhavy v Komisii mizhnarodnoho prava OON’ [2012] 65 Aktualni problem derzhavy i prava 190 (in Ukrainian).

20. Vazhna K, ‘Zmist kontseptsii kryminalnoi vidpovidalnosti derzhavy’ [2019] 4 Mizhnarodni vidnosyny: teoretyko-praktychni aspekty 129–140 (in Ukrainian).

21. Yaspers K, ‘Do pytannia nimetsloi provyny’ [2020] 28 Ukraina moderna 363 (in Ukrainian). Theses

22. Blazhevych Yu, ‘Vidpovidalnist derzhav za mizhnarodno-protypravni diyannia’ (dys kand yur nauk, 2006) (in Ukrainian). Websites

23. Corporate Criminal Liability in Selected Jurisdictions (Global Legal Research Directorate, The Library of Congress, February 2025) (accessed 27.09.2025).

24. Lauterpacht H, Committee on Crimes Against International Public Order: Punishment of War Crimes (Memorandum 1942) 2–3 (accessed 27.09.2025).

25. Arendt H, ‘Orhanizovana provyna ta universalna vidpovidalnist’ (in Ukrainian).