У статті здійснено теоретико-правовий аналіз правової природи людської гідності в сучасному праворозумінні з метою з’ясування її місця в системі прав людини та механізмів обмеження державної влади. Показано, що в різних правових традиціях людська гідність концептуалізується по-різному: як засаднича цінність, конституційний принцип або суб’єктивне право, що безпосередньо впливає на характер її юридичного захисту. Досліджено німецьку модель, у якій людська гідність закріплена як автономний і безпосередньо діючий конституційний принцип, що встановлює абсолютну межу дозволеного втручання держави та забороняє перетворення людини на засіб навіть в ім’я публічного блага. Натомість французька правова доктрина і практика Конституційної ради розглядають гідність як конституційний принцип, що функціонує в межах правопорядку та реалізується через механізм пошуку балансу, інколи – шляхом обмеження індивідуальної автономії. Зміст і правова природа гідності залишаються дискусійними. Попри наявність мінімального універсального ядра (неприпустимість певних форм поводження з людиною), поза цим ядром гідність не має уніфікованого наповнення та залежить від конкретної моделі конституційного правозастосування. Це породжує різні, інколи протилежні способи використання поняття “гідність” у судових аргументаціях. У статті показано, що людська гідність, на думку певних вчених, концептуалізується як конституційний принцип і водночас як категорія, що виконує “межову” функцію щодо державної влади. Інші дослідники обґрунтовують подвійний характер гідності – як принципу / цінності та суб’єктивного права, наголошуючи, що нерозмежування цих аспектів призводить до труднощів у інтерпретації. Показовою є українська конституційна модель, у якій людська гідність прямо закріплена переважно як суб’єктивне право на повагу до неї, тоді як принципом виступає обов’язок держави забезпечувати права і свободи людини. Це спонукає до необхідності подальшого теоретичного уточнення правової природи гідності людини з урахуванням законодавчого регулювання та практики Конституційного Суду України.

Authored books

1. Grimm D, Kemmerer A, M|llers C, Human Dignity in Context. Explorations of a Contested Concept (Nomos 2018). Edited books

2. Mahlmann M, ‘Human Dignity and Autonomy in Modern Constitutional Orders’, in M Rosenfeld, A Sajy (eds), The Oxford Handbook of Comparative Constitutional Law (Oxford Academic 2012) 372–373 https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199578610.013.0020.

3. Schulman A, ‘Bioethics and the question of human dignity’, Human dignity and bioethics: essays commissioned by the President’s Council on Bioethics (Washington, D.C. 2008) 4–6.

4. Waldron J, Dan-Cohen M (eds), Dignity, Rank, and Rights: The Berkeley Tanner Lectures (Oxford Academic 2012), https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199915439.001.0001. Journal аrticles

5. Barroso L R, ‘Here, There, and Everywhere: Human dignity in Contemporary Law and in the Transnational Discourse. [2012] 35:331 Boston College International & Comparative Law Review 331–333.

6. McCrudden C, ‘Human Dignity and Judicial Interpretation of Human Rights’ [2008] 19(4) The European Journal of International Law 656–657 https://doi.org/10.1093/ejil/chn043

7. Rao N, ‘Three Concepts of Dignity in Constitutional Law’ [2013] 86 Notre Dame Law Review 187–189.

8. Treiger-Bar-Am K, ‘In Defense of Autonomy: An Ethic of Care’ [2008] 3 NYU Journal of Law & Liberty 551. Theses

9. Steinmann R, ‘The legal significance of human dignity’ (thesis, Doctor of Laws, 2016) Conference рapers

10. Badyda A, ‘Pryntsyp povahy do ljudskoji hidnosti u pravoporjadku Frantsuzkoji Respubliky’, International scientific-practical conference “Current Issues of the World Economy, International Economic Relations and International Communications Amidst the Formation of a New World Order and Polarization of the World” (March 24–25, 2025) Vol. 1 (Baltija Publishing 2025) 138–140 https://doi.org/10.30525/978-9934-26-534-1-17 (in Ukrainian).