У цій статті здійснюється комплексний теоретико-правовий аналіз особливостей участі держави як специфічного суб’єкта в міжнародних приватноправових відносинах. Автор докладно розглядає юридичний зміст і ключові види міжнародних приватних правовідносин, акцентуючи увагу на правовій природі колізійних конфліктів, що неминуче виникають між учасниками транскордонного обігу. Особлива увага приділяється механізму вирішення таких суперечностей на основі сучасних інструментів колізійного регулювання, що враховують публічний статус держави. МЕТОЮ СТАТТІ є вивчення правового регулювання міжнародних приватноправових відносин з участю держави, значення матеріально-правового та колізійного методів регулювання, роль міжнародного права та виявлення особливостей участі держави у зазначених відносинах. У роботі відмічається стрімке зростання важливості фундаментального принципу автономії волі сторін (lex voluntatis). Досліджується трансформація методології міжнародного приватного права: поступовий перехід від статичних “жорстких” колізійних прив’язок до динамічних “гнучких” критеріїв, таких як принцип найбільш тісного зв’язку (the closest connection). Такий підхід дає змогу суду ефективніше враховувати баланс інтересів приватного інвестора та суверенної держави. Окремий розділ присвячено аналізу процесів глобальної уніфікації матеріальних і колізійних норм, що здійснюються в рамках міжнародних організацій (ЮНСІТРАЛ, Гаазька конференція). Автор доводить, що збільшення ролі автономного вибору права самими учасниками правовідносин суттєво мінімізує правову невизначеність. У статті наочно показано вплив зазначених тенденцій на трансформацію інституту державного імунітету. Зокрема, аналізується перехід від абсолютної до обмеженої теорії імунітету держави, де остання розглядається як рівноправний партнер у комерційних угодах (acta jure gestionis). Підсумовується, що сучасне колізійне регулювання еволюціонує в бік створення прозорого та передбачуваного середовища для захисту суб’єктивних прав усіх учасників міжнародного цивільного обігу.

Authored books

1. Brownlie I, Principles of Public International Law (6 ed. Oxford University Press 2003) 323.

2. Collier J G, Conflict of Laws (Cambridge University Press 2001) 191 https://doi.org/10.1017/ CBO9781139164627.

3. McClean D, Morris: The Conflict of Laws (Fourth ed, Sweet&Maxwell Ltd 1993) 261.

4. North P, Fawcett J, Cheshire and North’s Private International Law (Butterworths 1999) 8.

5. Schmitthoff M C, Schmitthoff’s Export trade: the law and practice of international trade (9th ed., Steven 1990).

6. Dovgert A, Mizhnarodne pryvatne pravo: zmina kontseptsii (Alerta 2024) (in Ukrainian). pravoua.com.ua 56 Євген Попко

Edited books

7. Lillich R B (ed), The Valuation of Nationalized Property in International Law (Charlottesville 1972).

8. Mizhnarodne publichne pravo: pidruchnyk: u 2 t. T. 1: Osnovy teorii (V Mytsyk (red), Pravo 2019) (in Ukrainian).

9. Problemy pravovoho rehuliuvannia komertsiinykh vidnosyn v umovakh yikh internatsionalizatsii (O Krupchan (red), Pidruchnyky i posibnyky 2007) (in Ukrainian).

Journal articles

10. Cordero-Moss G, ‘Limits to Party Autonomy in International Commercial Arbitration’ [2014] 1(1) Oslo Law Review 47–66 https://doi.org/10.5617/oslaw979.

11. Edwards A B, ‘Statutism: the historical antecedents’ [2007] 13(1) Fundamina: A Journal of Legal History 28.

12. Shapira A, ‘A Transatlantic Inspiration: The “Proper Law of the Tort” Doctrine [1970] 33(1) The Modern Law Review 17–33 https://doi.org/10.1111/j.1468-2230.1970.tb01249.x.

13. Spiro E, ‘The Proper Law of the Contract and Renvoi: Further Comments on the Amin Rasheed Shipping Case’ [1984] 33(1) International and Comparative Law Quarterly 199–202 https://doi.org/10.1093/iclqaj/33.1.199.

14. Volken P, ‘How common are the general principles of private international law? America and Europe compared’ [1999] I Yearbook on Private International Law 94–97 https://doi. org/10.1515/9783866537125.1.85.

15. Vyhovskyi O, ‘Urehuliuvannia novykh instytutiv mizhnarodnoho pryvatnoho prava v onovlenii tsyvilno-pravovii kodyfikatsii Ukrainy’ [2020] 6 Pravo Ukrainy 88 https://doi. org/10.33498/louu-2020-06-082 (in Ukrainian).

Theses

16. Dzera Yu, ‘Derzhava yak uchasnyk tsyvilnykh pravovidnosyn’ (dys kand yuryd nauk, 2011) (in Ukrainian).