У статті досліджено актуальні питання реформування та новелізації міжнародного цивільного процесу в контексті загальної рекодифікації приватного права України. Автор аналізує перехід від автономного до галузевого підходу кодифікації, що передбачає інтеграцію норм міжнародного приватного права, зокрема міжнародного цивільного процесу, до структури єдиного Цивільного кодексу України. У статті обґрунтовано доцільність збереження та оновлення переліку інститутів міжнародного цивільного процесу, які підлягають регулюванню на рівні кодексу, зокрема процесуальної правоздатності та дієздатності іноземних осіб, міжнародної підсудності та механізмів запобігання паралельним провадженням. Особливу увагу приділено перегляду застарілих підходів до визначення процесуального статусу іноземців через пріоритет їхнього особистого закону (lex personalis). Докладно проаналізовано проблему паралельних проваджень (lis alibi pendens), де автор пропонує відійти від принципу абсолютної відмови на користь іноземного суду, запровадити натомість ширшу судову дискрецію за прикладом Швейцарії. Автор пропонує суттєві зміни до правил підсудності справ українським судам, зокрема у частині філій іноземних компаній на основі їхньої фактичної діяльності. Окремо розглянуто реформу інституту державних імунітетів, де пропонується відмова від доктрини абсолютного імунітету на користь функціонального шляхом прийняття спеціального закону.