Одним із механізмів правового регулювання відмови від своєї юрисдикції компетентних судів однієї держави на користь судів іншої держави є правило forum non conveniens, яке дає змогу суду призупинити і/або закрити провадження у справі на тій підставі, що суд іншої держави є більш зручним (належним) для її справедливого й об’єктивного вирішення. Це правило є правовою основою інституту, який у доктрині, законодавстві та судовій практиці багатьох держав має назву “передача юрисдикції”. Останній, на відміну від інституту конкуренції юрисдикцій, є порівняно новим і малодослідженим у вітчизняній правовій науці. Мета цієї статті полягає у тому, щоб на основі аналізу чинних міжнародних договорів з’ясувати особливості застосування цього інституту і визначити перспективи його подальшого розвитку. Встановлено, що чинні міжнародні договори врегульовують декілька питань процесуального механізму передачі юрисдикції. Водночас низка процесуальних питань субсидіарно регулюється внутрішнім законодавством кожної держави, в силу притаманного міжнародному цивільному процесу принципу lex fori. Виняток становлять держави – члени Європейського Союзу, в яких процесуальний порядок передачі юрисдикції конкретизовано регламентом Brussels IIb. Ключовим питанням при передачі юрисдикції в міжнародних сімейних спорах стосовно дитини є відповідність такого кроку найвищим інтересам дитини, які визначаються з урахуванням фактичних обставин кожної справи. Виділено такі напрями подальшого розвитку інституту передачі юрисдикції: імплементація положень Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 р. у внутрішнє законодавство України; розвиток положень цієї Конвенції у регламенті ЄС Brussels IIb; поширення сфери застосування цього інституту на інші категорії цивільних справ з іноземним елементом, – зокрема, відповідно до положень Гаазької конвенції про міжнародний захист повнолітніх 2000 р. Запорукою ефективного застосування передачі юрисдикції є тісне, пряме судове співробітництво, що здійснюється, зокрема, через Гаазьку мережу суддівської взаємодопомоги.

Authored books

1. De Bruin Michelle Smith, Transnational Litigation: Jurisdiction and Procedure (Thomson Round Hall 2008).

2. Cherniak Yu, Unifikatsiia norm mizhnarodnoho tsyvilnoho protsesu z rozghliadu simeinykh sporiv (Alerta 2018) (in Ukrainian).

Journal articles

3. Cherniak Yu, Bilous O, Pravyla mizhnarodnoho tsyvilnoho protsesu (iz komentarem) [2016] 7/8 Yurydychnyi zhurnal 145–146 (in Ukrainian).

4. Cherniak Yu, Bilous O, Pryntsypy mizhnarodnoho tsyvilnoho protsesu (iz komentarem) [2016] 7/8 Yurydychnyi zhurnal 15–32 (in Ukrainian).