У статті досліджується феномен популізму як складний міждисциплінарний об’єкт аналізу, що перебуває на перетині політичної науки та юриспруденції. Наголошується на складності концептуального визначення цього поняття у сучасній науковій літературі, де популізм трактується як політичний стиль, комунікативна стратегія або соціально-політичний синдром. Метою статті є виявлення специфічних загроз популізму для конституційного ладу держави та обґрунтування інституційних механізмів самооборони конституціоналізму, які дають змогу захистити демократичний правопорядок у межах легітимних демократичних процедур. Для досягнення цієї мети використано комплексну міждисциплінарну методологію, що включає компаративно-типологічний, інституційний та герменевтико-правовий методи, а також метод юридичного моделювання. Показано, що популізм набуває особливого значення для юридичної науки тоді, коли політична риторика трансформується у реальні дії, спрямовані на підрив інституційної архітектури держави та принципів верховенства права. Проаналізовано механізми так званого авторитарного легалізму, за допомогою яких демократично обрані популістські актори можуть використовувати правові інструменти для демонтажу системи стримувань і противаг. Особливу увагу приділено феномену реполітизації державних інститутів і загрозам цифрового популізму, що посилюються алгоритмічними механізмами формування суспільного дискурсу. У результаті дослідження запропоновано концепцію “конституційного імунітету” як моделі інституційної резистентності демократичного правопорядку. Вона передбачає багаторівневу систему захисту, що включає нормативний імунітет (захист матеріального ядра конституції), процедурний імунітет (створення часових і процедурних бар’єрів для швидкої трансформації інституцій) та інтерпретаційний імунітет (інституційний плюралізм у визначенні змісту “волі народу”). Зроблено висновок, що поєднання цих механізмів уможливлює забезпечити баланс між відкритістю демократичної політичної системи та її здатністю до самозбереження в умовах популістського виклику.

Authored books

1. Heinisch R, Holtz-Bacha C, Mazzoleni O, Political Populism: Handbook of Concepts, Questions and Strategies of Research (2nd edn, Nomos Verlagsgesellschaft 2021) 595 https:// doi.org/10.5771/9783748907510.

2. Levitsky S, Ziblatt D, How Democracies Die: What History Reveals About Our Future (Penguin Books 2019).

3. Mudde C, Rovira Kaltwasser C, Populism: A Very Short Introduction (Oxford Academic 2017) 96 https://doi.org/10.1093/actrade/9780190234874.001.0001.

4. Mller J-W, What Is Populism? (University of Pennsylvania Press 2016) 164 https://doi. org/10.9783/9780812293784.

5. Urbinati N, Democracy Disfigured: Opinion, Truth, and the People (Harvard University Press 2014) 320 https://doi.org/10.4159/harvard.9780674726383.

6. Savchyn M, Suchasni tendentsii konstytutsionalizmu u konteksti hlobalizatsii ta pravovoho pliuralizmu (RIK-U 2018) (in Ukrainian).

Edited books

7. Gagnon A, Stockemer D, ‘Populism’, In: Stockemer D, Sawyer S, Gagnon A (eds), IPSA Companion to Political Science (Springer 2026) https://doi.org/10.1007/978-3-032-06918-4_6-1.

8. Laclau E, ‘Populism: What’s in a Name?’, in F Panizza (ed), Populism and the Mirror of Democracy (Verso 2005) 32–49.

Journal articles

9. Brubaker R, ‘Why Populism?’ [2017] 46 Theory and Society 377 https://doi.org/10.1007/ s11186-017-9301-7.

10. Bugaric B, ‘The two faces of populism: Between authoritarian and democratic populism’ [2019] 20 German law journal 390–400 https://doi.org/10.1017/glj.2019.20.

11. Loewenstein K, ‘Militant Democracy and Fundamental Rights’ [1937] 31 (3) American Political Science Review 417–33.

12. Loewenstein K, ‘Militant Democracy and Fundamental Rights’ [1937] 31 (4) American Political Science Review 638–58.

13. Mudde C, ‘The populist zeitgeist’ [2004] 39(4) Government and opposition 541–563 https:// doi.org/10.1111/j.1477-7053.2004.00135.x.

14. Pasquino G, ‘Populism and Democracy’ [2005] Italian Studies Seminar Series: Special Lecture Series 7–37 (accessed: 11.03.2026).

15. Scheppele K L, ‘Autocratic Legalism’ [2018] 85 University of Chicago Law Review 545–584.

16. Spruyt B, Keppens G, Van Droogenbroeck F, ‘Who supports populism and what attracts them to it’ [2016] 69(2) Political Research Quarterly 335–346 https://doi. org/10.1177/1065912916639138.

17. Urbinati N, ‘Democracy and Populism’ [1998] 5 Constellations 113 https://doi. org/10.1111/1467-8675.00080.

18. Urbinati N, ‘Political Theory of Populism’ [2019] 22 Annual Review Political Science 111– 127 https://doi.org/10.1146/annurev-polisci-050317-070753.