Невідворотність євроінтеграційного курсу України, закріплена на конституційному рівні, спонукає нас до перегляду та переосмислення можливості доступу до влади осіб з подвійним (множинним) громадянством та їхньої участі в публічному житті держави. Національне законодавче опредметнення цього правого конструкту (та політичного інструменту) є різноманітним у 27 державах – членах Європейського Союзу – від заборони подвійного (множинного) громадянства усіх громадян до можливості (прийнятності) участі біпатридів у державотворчості. Визначальними принципами права Європейського Союзу у цьому контексті є свобода пересування осіб, заборона дискримінації і гарантування прав людини (права голосу та права бути обраним), пропорційність і правовладдя. Мета статті – проаналізувати та порівняти законодавче регламентування можливості особи з подвійним (множинним) громадянством (біпатрида) бути обраним главою держави (парламентарем, главою уряду чи міністром) у державах – членах Європейського Союзу, враховуючи етичні міркування чи нормативну вимогу припинити альтернативне громадянство, навіть якщо воно набуте від народження, напередодні обрання чи призначення на посаду. Наявність подвійного (множинного) громадянства в особи, яка реалізує право голосу, представляє державу на міжнародній арені, має доступ до влади, державної безпеки, таємниці та скарбниці, створює безпрецедентні виклики для правовладдя, упредметнює крихкість матриці громадянства щодо національної ідентичності та конституційного патріотизму, створює дилему щодо вірності особи усім і кожній державі громадянства. Переконана, що враховуючи заявлену європоцентричність України, політико-правовий концепт громадянства однозначно потребує законодавчої визначеності та впорядкованості щодо опредметнення подвійного (множинного) громадянства, уточнення пріоритетності щодо кількості, часу і способу набуття громадянства.

Authored books

1. Emmert F, Česká republika a dvojí občanství (C. H. Beck, 2011).

2. Emmert F, Státní občanství na území České republiky v minulosti a současnosti (Leges 2016).

3. Körbl H, Zákon o státním občanství České republiky: Komentář (C. H. Beck 2019).

4. O’Leary S, The Evolving Concept of Community Citizenship: From the Free Movement of Persons to Union Citizenship (Kluwer Law International 1996).

5. Trzciński K, Obywatelstwo w Europie. Z dziejów idei i instytucji (Scholar 2006).

6. Sofinska I, Filosofs’ko-pravova visija doktryny hromadjanstwa: monohrafiia (Kamenjar 2018) (in Ukrainian).

Edited books

7. Janská E (ed), Transnational Trajectories and Diaspora Policies. The Case of Czechia in Comparison to Poland, Hungary and Slovakia (Karolinum Press 2024).

8. Shachar A and others (eds), The Oxford Handbook of Citizenship (Oxford University Press 2017) https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780198805854.001.0001.

9. Thym D (ed), Questioning EU citizenship: Judges and the limits of free movement and solidarity in the EU, modern studies in European law (Hart Publishing, Oxford 2017).

Journal articles

10. Aron R, Hofstadter D, ‘Is Multinational Citizenship Possible?’ [1974] 41(4) Social Research 638–656.

11. Blatter J, ‘Dual Citizenship and Theories of Democracy’ [2011] 15(6–7) Citizenship Studies 769–798 https://doi.org/10.1080/13621025.2011.600090.

12. de Groot G-R, González G M, ‘Steps Towards a Realisation of the Right to Have a Nationality’ [2024] 16(2) LeXonomica 143–164 https://doi.org/10.18690/lexonomica.16.2.143-164.2024.

13. Harding C, ‘Questioning EU citizenship: Judges and the limits of free movement and solidarity in the EU, modern studies in European law’ [2019] 31(1) International Journal of Refugee Law 161–162 https://doi.org/10.1093/ijrl/eez014.

14. Magnette P, ‘La citoyenneté et la construction de l’Europe: discussions théoriques’ [1994] 36(3–4) Res Publica 361–380 https://doi.org/10.5553/RP/048647001994036003361.

15. Reijers W, Orgad L, de Filippi P, ‘The rise of cybernetic citizenship’ [2022] 27(2) Citizenship Studies 210–229 https://doi.org/10.1080/13621025.2022.2077567.

16. Trzcinski K, ‘Citizenship in Europe: The Main Stages of Development of the Idea and Institution’ [2021] 25(1) Studia Europejskie – Studies in European Affairs 7–31 https://doi.org/10.33067/SE.1.2021.1.

17. van den Brink M, ‘Revising Citizenship within the European Union: Is a Genuine Link Requirement the Way Forward?’ [2022] 23(1) German Law Journal 79–96 https://doi. org/10.1017/glj.2022.4.

18. Sofinska I, ‘Podviine hromadianstvo, pryntsyp virnosti i publichne vriaduvannia: maty ne mozhna pozbavyty’ [2021] 2 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 71–76 https://doi. org/10.36695/2219-5521.2.2021.13 (in Ukrainian).

Newspaper articles

19. Bondarieva Kh, Prots A, ‘Kachka: Ukraina mozhe vyity na dohovir pro vstup do YeS u 2027 rotsi’ (Ukrainska pravda, 1 travnia 2026) (accessed 27.05.2026).

Websites

20. Bartasevicius V, The state of citizenship in Lithuania, EUI, RSC, [Global Governance Programme], GLOBALCIT, Country Report, 2025/06, 17 (accessed 27.05.2026).

21. Dual citizenship (Office of Citizenship and Migration Affairs 06.10.2020) (accessed 27.05.2026).

22. van der Baaren L J, Dual citizenship in the European Union: trends and analysis (2010–2020), [Global Governance Programme], GLOBALCIT, Comparative Reports, 2020/4, [Global Citizenship] (accessed 27.05.2026).

23. Piccolli L, ‘Can Elected Politicians Have Two Passports?’ (GLOBALCIT, November 6, 2017) (accessed 27.05.2026).

24. Vink M, De Groot G-R, Luk N C, ‘MACIMIDE Global Expatriate Dual Citizenship Dataset’ (Harvard Dataverse, Desember 2015) (accessed 27.05.2026).