У статті здійснено критичний аналіз інституційної та функціональної спроможності Організації Об’єднаних Націй і міжнародних організацій щодо запобігання системним порушенням прав людини в умовах зростаючої глобальної нестабільності, збройних конфліктів, гібридних загроз та масштабних соціально-економічних трансформацій. Обґрунтовується, що сучасні порушення прав людини слід розглядати не як ізольовані юридичні випадки, а як системні та взаємозв’язані явища, що породжують кумулятивні демографічні, економічні, інституційні та гуманітарні наслідки. Особливу увагу приділено механізмам взаємодії між Організацією Об’єднаних Націй, її спеціалізованими установами, міжнародними організаціями та новими недержавними акторами в межах глобального превентивного управління. У статті визначено ключові обмеження сучасної міжнародної архітектури захисту прав людини, зокрема фрагментарність, інституційну інерцію, слабкість координаційних механізмів, політичну асиметрію та домінування реактивних підходів над превентивними стратегіями. У відповідь запропоновано системну аналітичну модель, яка пов’язує порушення прав людини з демографічною деградацією, економічною дестабілізацією та довгостроковими структурними ризиками. Обґрунтовано необхідність переходу до превентивного управління, заснованого на інтегрованих аналітичних системах, механізмах раннього попередження, міждисциплінарних підходах і скоординованих інституційних рішеннях як на глобальному, так і на національному рівнях. Особливий акцент зроблено на ролі секторальної взаємодії в системі ООН, включаючи внесок спеціалізованих установ і міжнародних організацій у розвиток превентивних механізмів та моделей управління, заснованих на аналізі даних. Кейс України розглядається як емпіричний приклад, що демонструє системний характер сучасних порушень прав людини та практичну застосовність запропонованого підходу. Також у статті висвітлено зростаючу роль інституційних інновацій і нових акторів, зокрема Міжнародної комісії з прав людини (IHRC), у посиленні аналітичного та превентивного потенціалу систем глобального управління.

Authored books

1. Arrighi G, The long twentieth century: money, power and the origins of our times (Verso 1994).

2. Grotius H, De jure belli ac pacis (1625).

3. Kant I, Perpetual peace: A philosophical sketch (1795).

4. Keohane R O, After hegemony: cooperation and discord in the world political economy (Princeton University Press 1984) https://doi.org/10.2307/j.ctt7sq9s.

5. Keohane R O, Nye J S, Power and interdependence: world politics in transition (Little, Brown 1977).

6. Krasner S D, Sovereignty: organized hypocrisy (Princeton University Press 1999) https://doi. org/10.2307/j.ctt7s9d5.

7. Locke J, Two treatises of government (Awnsham Churchill 1689).

8. Mearsheimer J J, The tragedy of great power politics (W.W. Norton & Company 2001).

9. Wallerstein I, The modern world-system (Academic Press 1974).

10. Shapoval V, Osnovy konstytutsionalizmu (narysy z istorii, teorii i praktyky) (Myshalov D. V. 2021) (in Ukrainian).

Edited books

11. Parlamentaryzm ta zakonotvorennia: vybrani lektsii (O Kopylenko ta in. (uporiad), In-t zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy 2017) (in Ukrainian).

12. Shemshuchenko Yu (red), Suchasnyi unitaryzm: doktryna i praktyka (Iurydychna dumka 2021) (in Ukrainian).

13. Ustymenko V (red), Harantii dotrymannia sotsialno-ekonomichnykh ta ekolohichnykh prav liudyny v umovakh viiny ta povoiennoi transformatsii (DU “IEPD imeni V. K. Mamutova NAN Ukrainy” 2024) (in Ukrainian).

Journal articles

14. Collier P, Hoeffler A, ‘Greed and grievance in civil war’ Oxford Economic Papers [2004] 56(4) 563–595 https://doi.org/10.1093/oep/gpf064.

15. Fearon J D, ‘Rationalist explanations for war’ [1995] 49(3) International Organization 379– 414 https://doi.org/10.1017/S0020818300033324.

16. Moravcsik A, ‘Taking preferences seriously: a liberal theory of international politics’ [1997] 51(4) International Organization 513–553 https://doi.org/10.1162/002081897550447.

17. Mamutov V, ‘V osnovi derzhavnoho suverenitetu – suverenitet ekonomichnyi’ [2011] 6 Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy 7–8 (in Ukrainian).