У статті досліджуються концептуальні засади правового регулювання свободи мирних зібрань. Метою статті є аналіз процедурних засад реалізації конституційного права на мирні зібрання, зокрема, міжнародно-правових стандартів завчасного сповіщення про проведення мирного зібрання та механізму його реалізації в Україні. Автором встановлено, що у положеннях закону, що стосуються попереднього повідомлення, слід передбачити лише повідомлення про намір провести зібрання, а не вимагати подання прохання про дозвіл на його проведення. Строк завчасного сповіщення про мирне зібрання повинен слугувати гарантією реалізації цього права. Саме упродовж такого строку органи влади та місцевого самоврядування зобов’язані здійснити низку заходів для забезпечення безперешкодного проведення мирних зборів, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. Обґрунтовано, що основною проблемою на сучасному етапі державотворення в Україні у сфері забезпечення свободи мирних зібрань є відсутність спеціального закону. Проаналізовано положення законопроектів із досліджуваного питання.