У статті йдеться про те, що правовий режим нерухомого майна визначається нормами двох самостійних галузей правової системи України — цивільним і земельним правом. Це зумовлює виникнення роз’єднаності прав на нерухомість, за якої право на земельну ділянку належить одній особі, а право на розташовану на ній будівлю (споруду) — іншій. Вітчизняний законодавець намагався вирішити проблему роз’єднаності прав на нерухоме майно на засадах концепції єдиної юридичної долі, яка передбачає належність права власності на земельну ділянку та розташовану на ній будівлю (споруду) одній особі. Однак порушена проблема донині не вирішена. Тому пропонується вирішувати проблему роз’єднаності прав на нерухомість на засадах концепції синхронізації правових режимів нерухомого майна, яка передбачає, по-перше, що земельна ділянка та розташована на ній будівля (споруда) мають належати на праві власності одній особі та, по-друге, такі ділянка та будівля (споруда) мають набуватися у власність і відчужуватися одночасно. У зв’язку з цим формулюються пропозиції щодо внесення до ст. 120 Земельного кодексу України змін, спрямованих на забезпечення синхронізації правових режимів земельної та неземельної нерухомості.