Стала практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави для висновку, що при вирішенні судами спорів, пов’язаних із втручанням держави в право власності фізичної чи юридичної особи, підлягають урахуванню та оцінці три основні критерії. На основі рішень ЄСПЛ автор аналізує зазначені критерії — законність втручання, наявність суспільного інтересу та додержання принципу пропорційності втручання. У статті автор висвітлює проблеми в застосуванні українськими судами рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (на прикладі спорів, що стосуються повернення майна (у тому числі земельних ділянок) у державну або комунальну власність) та у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» (на прикладі спорів, які стосуються конфіскації майна як адміністративного стягнення за порушення митних правил). На думку автора, невиправданим слід вважати таке застосування рішення ЄСПЛ, коли суд лише цитує окремі його пункти, але насправді вириває з контексту рішення деякі висновки ЄСПЛ та зводить їх до абсолюту. Рішення ЄСПЛ мають застосовуватися українськими судами обов’язково, але таке застосування повинно бути обґрунтованим, виваженим, виправданим, змістовим, а не формальним.