У статті розглядаються актуальні питання вітчизняної теорії права щодо обґрунтування можливості й доцільності визнання за юридичною практикою статусу джерела права. Наголошується, що висновки судових інстанцій завжди фактично були орієнтирами для прийняття рішень нижчими судами. Визнання судової практики одним із джерел права зумовлене євроінтеграційними прагненнями України; має сприяти розширенню соціальної бази праворозуміння, практичній спрямованості правового регулювання суспільних відносин, підвищенню його соціальної ефективності.