У статті звернено увагу на деякі проблемні аспекти форм співучасті, видів співучасників, а також кримінальної відповідальності співучасників. Стверджується, що на сьогодні має місце дисбаланс між положеннями Загальної частини та приписами Особливої частини Кримінального кодексу України щодо розуміння окремих аспектів інституту співучасті. Наголошується, що чинний КК України безпідставно зорієнтований на регламентацію переважно простих форм співучасті. Доводиться, що він не робить жодних застережень щодо рольової специфіки, а також особливостей кримінальної відповідальності й покарання співвиконавців злочину, які лише частково виконують об’єктивну сторону складу злочину. Як наслідок, у правозастосовній практиці відсутні чіткі розмежувальні критерії між спів-виконавством і пособництвом. Обґрунтовується, що у ст. 27 КК України «Види співучасників» міститься інформація, яка перебуває за межами інституту співучасті (йдеться про «опосередковане виконання» і причетність до злочину).