У цій статті автор робить екскурс в історію свободи творчості в СРСР, переконливо доводить існування цілої системи нищення української культури. Автор вважає, що свобода творчості має свою межу: безмежним є лише свавілля. У законах України є чимало вимог та заборон, встановлених у суспільних інтересах та інтересах конкретних осіб, які закріплюють межі свободи літературної, мистецької та виконавської творчості. На думку автора, цензура в її істинному розумінні — як суворе судження, вимоглива критика — в Україні реально існує і дає користь.