У статті досліджуються окремі проблеми захисту цивільних прав при зміні і припиненні договірних зобов'язань.

Право особи на захист свого цивільного права кваліфікується як одна із правомочностей суб'єктивного права особи. Розкривається зміст понять «порушення права», «невизнання права» та «оспорювання права» стосовно права сторони договірного зобов'язання.

Особливу увагу приділено такому способу захисту цивільних прав, як зміна право-відношення, яка в договірних відносинах полягає у зміні умов укладеного договору, а також припиненню правовідношення, яке розглядається не лише як спосіб захисту цивільних прав судом, а й як спосіб самозахисту.

Обґрунтовується доцільність розширення кола суб'єктів, покликаних захищати цивільні права, шляхом віднесення до нього Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також доповнення способів захисту цивільних прав таким способом, як встановлення цивільних правовідносин.