У статті розглядаються зміст, сутність і знакова структура соціальної солідарності як філософсько-правового концепту, визначено найважливіші аспекти її вивчення задопомогою семіотико-правової та філософсько-правової методології. У статті констатується, що під терміном «солідарність» розуміють почуття взаємної належності та практичнейого забезпечення, об’єднання людей для спільної мети, підтримку рухів, організацій абоосіб на основі близькості чи спільності поглядів та інтересів, узгодженість у виступах, діях,колективну відповідальність, відображену у формулі «всі відповідають за одного, а одинвідповідає за всіх».Розглянуто широке розуміння поняття солідарності поза її окремими формами та видами, яке передбачає розгляд усього людства як органічно цілісної структури; солідарністьекономічних інтересів; солідарність як соціологічний факт і етичний принцип; категорію«суспільного служіння»; органічне поєднання свободи кожної людини і солідарностіу спільноті, в якій немає добробуту індивіда без загального добробуту, а з другого боку —немає повного розквіту суспільства без свободи і добробуту індивіда; персоналі стичну інтерпретацію, згідно з якою основою солідарності є те, що кожна людина потребує спілкування та співпраці, щоб розвивати свою особистість і вижити, водночас кожна спільнотапотребує співпраці та участі кожного зі своїх членів, щоб виконати своє завдання. Визначенопов’язані з солідарністю політико-правові знакові конструкції — субсидіарність (як конструктивний, соціальний і правовий принцип) і конкуренцію креативності (яка забезпечуєдинаміку розвитку економічних відносин). Окреслено методологічне значення семіотичного підходу для розвитку сучасної філософії права та можливості його використання якпарадигматичного для теоретико-методологічного базису дослідження політико-правових феноменів, зокрема, соціальної солідарності. Обґрунтовано положення про те, щорозробка семіотико-правової методології здатна збагатити філософію права новим знанням про закономірності функціонування різних елементів правової системи та взаємозв’язки між основними формами відображення солідарності як цілісного знакового утворення у політикоравовій реальності.