Стаття висвітлює ключові етапи легалізації української мови як державноїв рамках українського конституційного правопорядку. На основі засад державної мовноїполітики, визначених приписами Конституції України 1996 р., здійснено аналіз «законуКолєсніченка-Ківалова» (від 3 липня 2012 р. № 5029-VI), що дає підстави визнати йогонеконституційним цілковито. Головне спрямування статті — зміна парадигми сприйняттястатусу і ролі української мови в суспільному житті. Висунуто тезу про те, що з усталеноїта донині панівної площини сприймати українську мову лише як культуральне явище слідперейти у площину юридичну, сприймаючи українську мову як інститут державностіна основі такої нерозривної триєдності: мова — нація — держава.