Стаття продовжує розгляд проблеми дослідження права в умовах сучасноїкризи праворозуміння. В ній наводиться характеристика основних етапів розвитку догматичного праворозуміння та його філософсько-світоглядних підвалин. Відзначається методологічна обмеженість такого праворозуміння, теоретична безперспективність «методологічного плюралізму». Наголошено на відмінності останнього від ідеологічного плюралізмутрактувань права і необхідності науково-критичного аналізу радянської теорії права.