Стаття є продовженням статей, присвячених розвиткові теорії права на основі аналізу сучасної кризи праворозуміння і критики догматичних теорій з позицій діалектичної методології. У ній дається критична оцінка так званого дуалізму праворозуміння, виявляється гносеологічна природа цього феномена в історії правової думки. У ролі альтернативи дуалізму праворозуміння характеризується метод сходження від абстрактного до конкретного та його значення для наукового пізнання права.