У статті розглянуто питання розвитку доктрини цивільного права України у радянський період (1917 р. — кінець 80-х років XX ст.). Досліджено основні концепції цього періоду: мінову концепцію (після 1917 р. — початок 20-х років XX ст.), теорії двосекторного права (20-ті роки XX ст.), єдиного господарського права (перша половина 30-х років XX ст.), нового господарського права (друга половина 50-х років — кінець 80-х років XX ст.), кожна з яких відображала соціалістичну ідеологію держави в конкретно історичний період і динаміку впливу соціалістичних ідей на розуміння цивільних правовідносин на відповідному етапі радянського права. 

У період після 1917 р. до початку 1920-х рр. (до НЕПу) в цивілістиці обґрунтовується мінова концепція, згідно з якою цивільне право розглядалося як форма опосередкування приватновласницьких, товарних відносин, що в умовах посилення тенденції до заперечення всього буржуазного в соціалістичному суспільстві того періоду призводило до заміни в ряді випадків самої назви «цивільне право» на термін «господарське право», який у той період за своєю сутністю нічим не відрізнявся від цивільного права. В умовах багатоукладності вітчизняної економіки у цей період, значне поширення отримала теорія двосекторного права, згідно з якою наявність приватного сектору в економіці країни зумовлює існування цивільного права, а наявність соціалістичного сектору — господарського права, яке має регулювати відносини всередині громадського сектору народного господарства, які втратили товарний характер і тому мали регулюватися у порядку плановості та підпорядкованості. 

Початок у Радянському Союзі політики на подолання багатоукладності в економіці за рахунок розширення соціалістичного сектору і витіснення приватного зумовив формування юридичною наукою модифікованої теорії господарського права, що отримала назву єдиного господарського права, покликаного регулювати всі майнові відносини, незалежно від сектору економіки. 

У другій половині 50-х років XX ст. відроджується ідея господарського права й обґрунтовується ідея існування поряд із цивільним правом іншої самостійної галузі — господарського права, згідно з якою майнові відносини громадян повинні регулюватися цивільним правом, а відносини між соціалістичними організаціями, які виникають у зв’язку з організацією та здійсненням їх господарської діяльності, — господарським правом.