Статтю присвячено дослідженню права на працю як одного з фундаментальних прав людини. Доведено, що правове регулювання трудових відносин здійснюється на засадах свободи праці, яке включає право на працю, що кожен вільно обирає або на яку вільно погоджується. Свобода праці передбачає наявність принципу свободи трудового договору. 

Розглянуто питання здійснення державної політики у сфері зайнятості, яка має активну та пасивну форми. Змістом пасивної політики є система заходів щодо залучення у сферу зайнятості осіб, які втратили роботу та бажають працевлаштуватися, а також заходів соціального захисту незайнятих. Активна політика полягає у створенні державою системи заходів щодо попередження незайнятості. 

Акцентується увага на тому, що провідним напрямом реформ у соціальній сфері є трансформація політики щодо зайнятості та ринку праці, що забезпечить не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, а й формування соціальної структури, подібної до європейських зразків.