Стаття присвячена аналізу окремих теоретичних і законодавчих аспектів значення прецедентів у сфері права інтелектуальної власності у Сполучених Штатах Америки і практики суду в Україні. Досліджуються особливості різних правових концепцій, які були покладені в основу охорони інтелектуальної творчої діяльності, зокрема концепцій сopyright і droit d’autеur в авторському праві. Аналізується авторське право у США, яке розглядається традиційно і переважно як специфічна форма власності, яку автор може створити і яку можна використати з комерційною метою, як і будь-яку іншу власність, що з точки зору американського права відповідає також кінцевій меті — покращенню суспільного добробуту і збільшенню економічних цінностей. Приділяється увага Україні, яка належить до країн континентальної юридичної традиції і більшою мірою сприйняла концепцію droit d’auteur, згідно з якою авторське право розглядається у двох площинах: як таке, що охороняє майновий зміст цієї власності, та, втілюючи концепцію природного права (твір є продовженням особистості автора), охороняє особисті немайнові права автора. Оскільки концепція droit d’auteur була втілена у Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, то США як країна, що приєдналася, була вимушена пом’якшити свою позицію та наблизити чинне законодавство до законодавства країн континентальної Європи. Констатується, що глобальна система правової охорони інтелектуальної власності у світі вже створена, а Україна, як і США, розвивається у цьому напрямі, адаптуючись до вимог світового співтовариства. Досліджується значний досвід охорони і захисту прав інтелектуальної власності у США, перш за все, майнових прав інтелектуальної власності, переваги і недоліки системи прецедентного права у захисті цих прав. Доводиться, що право інтелектуальної власності — це сфера, в якій практиці суду від самого початку належить важлива роль, до якої б із систем права не належала країна. Звертається увага на вітчизняні тенденції — в останні роки все чіткіше простежується процес посилення ролі і значення судової правотворчості. Аргументується висновок про те, що в умовах гармонізації законодавства нашої країни з правом Європейського Союзу зросла і посилилася роль Верховного Суду України, який аналізує і використовує досвід вирішення багатьох справ, у тому числі у сфері інтелектуальної власності.