Статтю присвячено дослідженню умов цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов’язань у сфері підприємницької діяльності під час проведення антитерористичної операції в Україні в контексті забезпечення законних інтересів боржника. Зазначається, що аргументація вчених-цивілістів зводиться до того, що базовим інтересом боржника у грошовому зобов’язанні є належне виконання власного обов’язку. На думку автора, в кожному випадку необхідно брати до уваги принцип рівності учасників правовідносин, зустрічний добросовісності їх дії в межах цивільно-правових зобов’язань, що передбачає презумпцію добропорядності іншої сторони на вчинення дій, що випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до здійснення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Робиться висновок, що підхід до настання цивільно-правової відповідальності боржника, закріплений у п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, в сучасних умовах розвитку громадянського суспільства не може мати абсолютного характеру. Принцип індивідуалізації цивільно-правової відповідальності передбачає її настання не тільки в контексті активної або пасивної поведінки боржника, яка призвела до порушення зобов’язання, а також у взаємозбалансованості дій останнього і поведінки кредитора в зобов’язанні (пп. 6 п. 1 ст. 3 ЦК України), яка має бути не тільки правомірною, а й добросовісною щодо боржника. При ceteris paribus правомірна недобросовісність полягає у кваліфікації відповідно до ст. 613 ЦК України, із настанням юридичних наслідків, встановлених у пунктах 2–4 цієї статті.