У статті аналізується зміст та особливості здійснення юридичної оцінки (кваліфікації) в галузі охорони довкілля. Зокрема, розглядаються питання щодо призначення юридичної оцінки у цій сфері, вимоги до її документального оформлення, відмінності між офіційною (легальною) та неофіційною (докторальною) кваліфікаціями поведінки особи з точки зору відповідності такої поведінки вимогам екологічного законодавства. З огляду на те, що завданням юридичної оцінки в цій сфері є визначення екологічної правомірності поведінки особи, особливий акцент у статті зроблено на аналізі кваліфікації (оцінки) екологічних правопорушень (їх об’єкта й об’єктивної сторони, суб’єкта і суб’єктивної сторони). Значну увагу також приділено аналізу відповідного законодавства в названій сфері (Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», основним кодексам та спеціальним законам), яке визначає склади екологічних правопорушень, що утворюють юридичну основу для встановлення екологічної правомірності чи неправомірності поведінки особи. У статті також обґрунтована доцільність удосконалення окремих законів на предмет більш чіткого визначення в них складів екологічних правопорушень.