У статті пропонується соціологічна інтерпретація звернення до принципу верховенства права як засобу правової аргументації змін конституційного ладу в Україні. Функціональне призначення принципу верховенства права полягає в легітимації політичних інтересів у ситуаціях, коли їх забезпечення за допомогою формальних вимог конституційної законності є ускладненим або неможливим. У таких випадках застосування принципу верховенства права в діяльності органів публічної влади постає прямою регулятивною дією політичних інтересів. Відмінне змістове наповнення принципу верховенства права у публікаціях правознавців із приводу конкретних політико-правових рішень зумовлюється політичними поглядами та культурно-цивілізаційною самоідентифікацією. Водночас звернення до принципу верховенства права для обґрунтування взаємовиключних політичних позицій свідчить про соціальну й моральну амбівалентність і маніпулятивний потенціал вказаного принципу. Це дозволяє вважати термінологічну конструкцію «верховенство права» конституційно-правовим евфемізмом, покликаним виправдати політичну необхідність виходу за межі формальних вимог конституційної законності. У революційних ситуаціях посилання на важливі соціальні інтереси, які одержують піднесену назву «верховенство права», можуть легітимувати формально неконституційні рішення органів публічної влади. Це можна визнати допустимим виключно за умови, що рішення приймаються у виняткових, надзвичайних суспільно-політичних обставинах, які унеможливлюють додержання формальних вимог Конституції України.