Контроль розглядається як елемент соціального управління, що забезпечує зворотній зв’язок між суб’єктом і об’єктом управління, в результаті чого публічна влада одночасно виступає суб’єктом контролю над суспільством та його об’єктом.

Обґрунтовується необхідність відмови від розуміння контролю як діяльності, суб’єктом якої виступає виключно держава в особі уповноважених органів і посадових осіб. Об’єктом виступає публічна влада, а суб’єктом — не тільки державні інституції, а й громадянське суспільство і міжнародна спільнота.

Визначено, що первинним суб’єктом контролю над здійсненням державної влади є народ, який може здійснювати контроль як безпосередньо (через інститути прямої демократії та різноманітні форми участі інститутів громадянського суспільства в суспільно­політичному житті), так і опосередковано (через представницькі органи публічної влади).