Статтю присвячено осмисленню проблем плюралізму інтерпретацій порівняльного правознавства в теоретичному, просторовому (географічному) і методологічному вимірах.

Автор наголошує, що наприкінці ХХ — початку ХХІ ст. в умовах радикальних змін у правовій реальності та юридичній науці зростає не лише практичне значення порівняльного правознавства, а й осмислення його власної трансформації, а також ролі та призначення в системі юридичної науки, виявлення тенденцій подальшого розвитку. Між тим аналіз проблем розуміння порівняльного правознавства свідчить про відсутність загальновизнаного підходу до інтерпретації поняття, структури, цілей, функцій та інших компонентів змісту цієї сфери правових досліджень, її співвідношення з різними юридичними та соціально­гуманітарними науками, формами пізнання правової реальності.

У статті обґрунтовується необхідність і доцільність осмислення форм організації порівняльно­правових досліджень на основі предметних, методологічних та проблемних зв’язків юридичних досліджень між собою та з компаративними дослідженнями в межах інших соціально­гуманітарних наук, а також через теоретичні конструкції наукової дисципліни, предметного і методологічного наукових комплексів, «переднього краю» науки тощо.