Досліджено особливості принципу рівності перед законом і судом в адміністративному процесі. Висвітлюється проблема впливу на суддівський розсуд державницьких завдань виконавчої гілки влади та пострадянської ідеології, де «благо держави» превалює над інтересами людини. Обґрунтовується, що прийняття судами несправедливих рішень, вмотивованих «державницькою доцільністю» і максимізацією її благ, за рахунок порушення прав окремих осіб, сприйматиметься як акт насильства, загрожує «соціальному миру».