У статті автор розмірковує про відмінності, які існують між російською і американською традиціями фахової юридичної освіти, ставлячи питання про наявність тих чи інших універсальних підстав, пов’язаних із сутністю самої професії юриста. Аналізується ряд ознак юридичної професії, що виділяються в науковій літературі, однак більшість з них має описовий характер і не може претендувати на роль системної якості, не залежної від конкретної спеціальності юриста або національної правової системи, до якої він належить.

 Такою системною якістю, на думку автора, можуть бути дві ознаки. Першою і основною є наявність професійного юридичного мислення, яке оперує особливими логічними схемами — юридичними конструкціями і базується на специфічних ціннісних настановах — правових аксіомах. Сформованість такого мислення у процесі юридичного навчання обумовлює внутрішню готовність випускника до професійної діяльності. Разом із внутрішньою підставою належності до професії необхідна й зовнішня підстава — володіння практичними прийомами і способами професійної діяльності — юридичною технікою. Остання несе в собі не тільки риси національного права, а й досить значну частку універсальних технологій юридичної діяльності.

 Автор доходить висновку, що навчання юриста зовні являє собою навчання його юридичній техніці (американська юридична освіта більш технологічна, але російська рухається у тому ж напрямі). При цьому, незважаючи на прийняті в різних правових системах специфічні форми, методи, технології такого навчання, що визначають ознаки юридичної професії, завжди задають кінцеву його мету — формування професійного юридичного мислення.