У статті досліджуються погляди А. Стоянова на теоретико-методологічні проблеми порівняльної історії права, результати його порівняльно-історичних досліджень. Обґрунтовано, що на наукові погляди вченого справили вплив ідеї історичної школи права та соціологічного позитивізму. Доведено, що порівняльну історію права він ототожнював із загальною історією позитивного права, що мала займатись вирішенням теоретичних питань історичної юриспруденції. А. Стоянов обґрунтував думку про раціональну та евристичну інтеграцію у рамках порівняльної історії права таких важливих напрямів пізнання історично-правової реальності, як догматичного, філософського та історичного. Доведено, що позитивне право різних народів як соціокультурний феномен розглядалось ним в аспекті постійної, послідовної і прогресивної еволюції задля виявлення і формулювання універсальних законів його розвитку і співіснування. Виявлено, що основою його методології були порівняльно-історичний та порівняльно-етнографічний методи. На основі дослідження і порівняння норм права у народів різних континентів та епох А. Стоянов обґрунтовував концепцію стадіальності розвитку права; стадії правового розвитку зумовлювались культурологічними та ціннісними аспектами незалежно від просторового та часового виміру. Вчений доводив, що всі народи пройшли вихідну стадію правового розвитку; зв’язуючою ланкою між правом первісного періоду і самобутніх цивілізацій є право країн Стародавнього Сходу, яке пояснювало еволюцію права у країнах Західної Європи.