Метою автора статті було застосування положень синергетики у дослідженні правових систем (явищ), з’ясування співвідношення синергетичного підходу та методу правового порівняння. Для обґрунтування застосовності в порівняльному правознавстві автором використані такі основні положення синергетики: складноорганізований характер правових систем (явищ); нелінійність, тобто багатоваріантність, альтернативність шляхів розвитку (еволюції) складних систем; ідея вибору одного з альтернативних шляхів розвитку; незворотність процесу розвитку; ідея темпу еволюції (швидкості розвитку). В результаті дослідження автор обґрунтував висновок, що порівняльне правознавство відповідає сучасному синергетичному баченню світу як складноорганізованої нелінійної системи: всі правові системи (явища) є взаємопов’язаними, не існує ізольованих систем, тому вивчати їх потрібно в порівнянні; практичне значення порівняльного правознавства полягає в тому, щоб протидіяти надмірній уніфікації, заохочувати гармонізацію та зберігати різноманіття національних і територіальних правових систем; порівняльно-правовий метод може розглядатися досить широко і включати різні критерії проведення правового порівняння; наукові дискусії щодо останніх слід розглядати не як конкуренцію поглядів, а як спосіб повного, взаємодоповнюючого опису правових систем (явищ) і як основу для наукової толерантності; принцип незворотності накладає обмеження при запозиченні різних історичних правових форм або інститутів; розвиток правових систем (явищ) визначається їх минулим і сьогоденням, але на цей розвиток можна впливати, оскільки він формується відповідно до прийдешнього порядку.