Метою статті є аналіз методологічних основ історико-правових досліджень відомого історика і методолога права Ф. Тарановського та еволюції наукових поглядів вченого від догматика права до прихильника поліваріативності сутності держави і права. Про це свідчать розгляд права як суспільного явища, залежного від процесів, які відбуваються в суспільстві, діалектичність і системність дослідження права, його чітко визначена методологія. Саме позитивістська методологія, на думку вченого, змогла повністю розкрити переваги порівняльного методу, використовуючи його для дослідження проблем природничо-наукового і соціального характеру, взявши на озброєння положення про єдину методологію дослідження. Неможливість довільної зміни умов спостереження суспільних явищ замінюється тим, що однакові явища відбуваються серед людських спільнот, за різних умов. Достатньо порівняти те саме явище в конкретному розмаїтті умов, об’єктивно даному в різних людських спільнотах, і можна виділити справжню причину явища з таким же успіхом, як це робиться при довільній зміні умов дослідником.