У статті вивчається модельна правотворчість і правова гармонізація в умовах міждержавної інтеграції. Дається порівняльно-правовий аналіз цих процесів. Розкривається поняття міжнародної модельної норми та модельної нормотворчості. Наводиться нормативне визначення модельного закону (рекомендаційного законодавчого акта). Виокремлюються критерії співвідношення категорій «правова уніфікація» та «модельна правотворчість». При розгляді питання про механізми здійснення правової інтеграції (уніфікації й гармонізації) наголошується, що укладення міжнародних конвенцій і прийняття модельних законів є головними та ефективними засобами зближення правових систем.

 У процесі дослідження засобів інтернаціоналізації національних правопорядків і правової інтеграції важливе місце посідає створення організаційно-правового механізму гармонізації законодавства. Особлива увага приділяється природі модельного закону як важливого засобу правової гармонізації. Наголошується, що модельні закони приймаються як на універсальному, так і на регіональному рівнях. Окремо розглядаються нормативно-правові акти Європейського Союзу. Адже найбільший результат та ефективну дію засіб гармонізації відігравав і відіграє у формуванні Європейського Союзу.