Метою дослідження є визначення форм взаємодії національного права з соціально-правовими компонентами іноземного походження. Вперше ця проблема розглядається на загальнотеоретичному рівні, виходячи за межі міжнародного приватного права.

 Дослідження проводилося шляхом теоретико-прикладного дослідження іноземного та національного права на рівні макроелементів правової дійсності — правових систем і правових сімей.

 У дослідженні розглядаються лише нормативні форми взаємодії національного права з іноземними елементами. Таких форм виокремлюють три: визнання іноземного елемента національним правом; «привласнення» національним правом іноземного регулятивного простору; компроміс національного та іноземного права в регулюванні суспільних відносин. Теоретична природа дослідження дозволила поширити означені форми нормативної взаємодії на всі сфери суспільних відносин, що регулюються різними галузями права.

 У результаті проведеного дослідження стала можливою систематизація форм взаємодії іноземного та національного права у питаннях правового регулювання відносин. У свою чергу ця систематизація дозволяє у науковому аспекті сформулювати нову ідею щодо загального характеру нормативної взаємодії правових систем сучасності, а в практичному — дозволить поліпшити якість правозастосовчої діяльності суб’єктів, що застосовують іноземне і міжнародне право.