У статті розглядаються актуальні питання адаптації законодавства України про фінансові послуги до законодавства Європейського Союзу. Особлива увага приділена проблемам надання фінансових послуг шляхом укладання дистанційних контрактів. Проводиться порівняльний аналіз основних положень Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи № 2002/65/ЄС від 23 вересня 2002 р. про дистанційну торгівлю споживчими фінансовими послугами та відповідного законодавства України. 

Розглядаються такі питання, як укладання дистанційного контракту, обов'язок постачальника надати необхідну інформацію, порядок надання фінансових послуг, право споживача на відмову від виконання договору. Висвітлюється сучасний стан та шляхи удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.