У статті аналізуються способи тлумачення умов міжнародних комерційних договорів, запропоновані Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 p., Принципами міжнародних комерційних договорів УНІДРУА 2010 р., Принципами європейського договірного права та Проектом спільних підходів. Зроблено висновок про те, що усі ці документи використовують суб'єктивний та об'єктивний підходи до тлумачення умов міжнародних комерційних договорів. Використання суб'єктивного підходу полягає у з'ясуванні спільного наміру сторін або наміру однієї сторони за умови, що в момент укладення договору інша сторона не могла не знати про такий намір.

Під час з'ясування спільного наміру сторін до уваги слід брати певні обставини: попередні переговори; поведінку сторін (зокрема й після укладення договору); природу та ціль договору; вимоги добросовісності та чесної ділової практики тощо.

Об'єктивний підхід полягає у з'ясуванні значення, яке б надали договору схожі зі сторонами розумні особи за аналогічних обставин. Як правило, об'єктивний підхід використовується тоді, коли суб'єктивний підхід неможливо використати.