Стаття присвячена дослідженню сутності, ролі і співвідношення двох існуючих в українській правовій науці, отримавших відображення і в конституційно-правовій практиці, правових доктрин — правової держави і верховенства права.

Дослідження здійснене на основі аналізу історичної генези, політичного і філософського підґрунтя, сутнісних ознак правової держави і верховенства права, що дало змогу встановити їх відмінності та спільні ознаки, ідеали і мету.

Докладно прослідковується сучасний процес інтеграції обох доктрин у Західній Європі, який значно прискорився після заснування Європейського Союзу та початку функціонування його спільних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини.

Розкривається зміст спільних для обох правових доктрин ознак, вироблених європейською правовою наукою і зафіксованих у офіційних документах Європейської Комісії «Демократія через право», а саме законності, правової визначеності, заборони свавілля, доступу до правосуддя, дотримання прав людини, недискримінації і рівності перед законом.

В якості важливих для вітчизняної правової науки висновків обґрунтовується спільність сучасної філософської, ідеологічної і політичної основи обох доктрин: світоглядні ідеали, теорія конституціоналізму, народного суверенітету і суспільного договору, воля народу як джерело права, доктрина природних прав людини. З огляду на таку спорідненість поняття правової держави і верховенства права збігаються в головних ознаках і можуть в цій частині розглядатись як тотожні. Однак активне використання поняття верховенства права не заперечує і не перешкоджає використанню поняття правової держави при дослідженні багатьох державознавчих питань, зокрема, легітимності державної влади, взаємозв’язку демократії і правової держави, завдань держави в контексті захисту прав людини і удосконалення відповідного конституційно-правового інструментарію, відповідальності держави за свою діяльність, правової зв’язаності держави.