Розглядається тенденція до пріоритетного розвитку саме приватного права як умови наближення українського права до стандартів західної традиції права, що визначально впливає на становлення системи суб’єктивних прав і становить базис для власної активної творчості людей, їх творчості, ініціативи.

Аналізується сутність поділу права на приватне і публічне, що полягає в існуванні норм, які забезпечують загальнозначимі (публічні) інтереси і захищають інтереси приватних осіб.

Досліджується формування тенденції до розуміння поняття «цивільне право» навіть ширше, ніж поняття «приватне право» за рахунок поширення сфери дії цивільного права на окремі публічно-приватні права людини, безпосередньо пов’язані з правами цивільного характеру.

Виявляється критерій розмежування приватного і публічного права способом поділу об’єкта у приватному праві у вигляді його індивідуально-приватного володіння та пристосування до спільного користування в публічному праві.

Висвітлюються доктринальні підходи щодо трирівневої структури системи права у вигляді конституційного права, базових і похідних (комплексних) сфер права.