16 листопада 2021 р. Верховна Рада України взяла за основу проєкт Закону “Про правотворчу діяльність”. Правотворча діяльність із часу набуття незалежності Україною гостро потребувала комплексної нормативної регламентації на рівні закону. Неодноразові спроби врегулювати питання планування правотворчої діяльності, забезпечити належні механізми контролю за вказаною діяльністю наражалися на нездатність законодавця сформувати політично узгоджену позицію, що призвела до фундаментальних прогалин у сфері законодавчого регулювання право творчості.

Метою статті є обґрунтування доцільності закріплення на законодавчому рівні інституту правового моніторингу як важливої складової правотворчої діяльності.

Однією із найбільш значущих проблем правотворчості є відірваність, а у деяких випадках ігнорування суб’єкта, що ухвалює нормативно-правовий акт, від результатів власної правотворчої діяльності. Наведене посилюється наявністю безлічі підзаконних нормативно-правових актів у різних галузях законодавства. Відповідно, серйозною практичною проблемою натепер є неналежне законодавче врегулювання питання обліку та державної реєстрації нормативно-правових актів. Водночас правотворча діяльність має здійснюватися із забезпеченням належної обізнаності суспільства щодо її мети та результатів, а також забезпечення суб’єктів правореалізації інформаційними даними про стан правового регулювання суспільних відносин. Вирішити це можливо, зокрема, через підвищення та утвердження статусу Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Констатується відсутність визначеного механізму правового моніторингу, складовими якого є прийоми, методи та способи здійснення моніторингу, а також використання його результатів. Водночас основним завданням досліджень проблем ефективності права є підготовка науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдоско налення законодавства за допомогою оцінки соціальної ефективності тих правових норм, які підлягають корегуванню. Саме в цьому й відображається основна місія правового моніторингу, адже ефективність будь-якого законодавства включає в себе широке коло різноманітних питань: від прогнозування до правотворчості та правозастосування.

Важлива роль у проведенні незалежної правової (юридичної) експертизи проєктів законів, моніторингу чинних нормативно-правових актів повинна бути відведена Національній академії правових наук України, статутними завданнями якої є вико нання замовлення органів державної влади стосовно розроблення засад наукової та правової політики.

Запропоновано в межах ст. 63 проєкту Закону “Про правотворчу діяльність” перед бачити механізм зворотної комунікації через покладення на суб’єкта правотворчої діяльності або центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, обов’язку не лише звітності за результатами правового моніторингу нормативно-правових актів, а й розроблення додаткових нормативно-правових актів у відповідь на дані моніторингу й оцінки. Окремо в межах проєкту Закону “Про правотворчу діяльність” запропоновано закріпити методику моніторингу правотворчості та правозастосування, що відображатиме систему критеріїв ефективності законодавства під час його реалізації, ключовими з яких є мета ухвалення нормативно-правового акта й ефективність механізму його регулюючого впливу на відповідні правовідносини.