| Анотація |
У статті зазначається, що податкове зобов’язання необхідно розглядати у двох значеннях: як правовідношення та як правовий інститут, який ці відношення регулює. Обидва явища передбачають певну внутрішню структуру. Інститут права складається із правових норм, які регулюють відносини податкового зобов’язання. Натомість податковому зобов’язанню як правовідношенню властиві й усі ознаки останнього. Відтак у структурі податкового правовідношення доречно виокремлювати такі елементи, які традиційно містяться у структурі правовідносин: суб’єкти, об’єкт та зміст правовідношення. Звертається увага на взаємозв’язок структурних елементів правовідношення податкового зобов’язання з елементами іншої юридичної конструкції — правового механізму податку. Порівнюючи внутрішню структуру правового механізму податку та зобов’язального правовідношення, наголошується, що існують спільні елементи їх побудови. Так, платники є суб’єктом правовідносин податкового зобов’язання, а також обов’язковим елементом правового механізму податку, а об’єкт, база і ставка податку визначають суму податку до сплати — об’єкт податкових зобов’язальних правовідносин. Проте зміст цих правовідносин, а саме податкові обов’язки платника та відповідні права контролюючих органів не виникнуть доти, доки не будуть визначені всі обов’язкові елементи правового механізму податку, а в платника не з’явиться об’єкт оподаткування. |
.png)
